Антилейкотрієнові препарати

Антилейкотрієнові препаратиАнтилейкотрієнові препарати є новим класом засобів, які зменшують прояви запального процесу інфекційної, вірусної та алергічної етіології.
Щоб зрозуміти механізм дії цих препаратів необхідно знати, що таке  лейкотрієни. Лейкотрієни це медіатори запалення.
За хімічною структурою це жирні кислоти, що утворюються з арахідонової кислоти.

Лейкотрієни приймають участь в патогенезі бронхіальної астми. Разом з гістаміном вони відносяться до медіаторів алергічної реакції негайного типу. Гістамін викликає швидкий і короткочасний бронхоспазм, лейкотрієни діють пізніше, але призводять до більш тривалого спазму бронхів.

В даний час ідентифіковано лейкотрієни A4, B4, C4, D4, E4.
Синтезуються лейкотрієни з арахідонової кислоти, яка під дією 5-ліпоксигенази перетворюється на лейкотриєн A4. Потім в результаті каскадної реакції утворюються лейкотрієни В4 - C4 - D4 - E4. Кінцевим продуктом є ЛТE4.

Визначено, що ЛТC4, D4, E4 викликають бронхоконстрікторний ефект, підвищують секрецію слизу, сприяють розвиток набряку, гальмують мукоциліарний кліренс.
B4, D4, E4 мають хемотаксичну активністю, залучаючи в зону запалення нейтрофіли і еозинофіли.

Доведено, що лейкотрієни продукуються макрофагами, еозинофілами, тучними клітинами, нейтрофілами і Т- лімфоцитами, які беруть участь у запальній реакції.
Синтез ЛТ активується після контакту клітин з алергенами, після охолодження дихальних шляхів або при виконанні фізичного навантаження (коли підвищується осмолярність вмісту бронхів).

 Відомо 4 групи антілейкотрієнових препаратів:

  1. Прямі інгібітори 5-ліпоксигенази (зілеутон, Z- D2138, АВТ- 761).
  2. Інгібітори ФЛАП, які попереджують зв'язування цього білка з арахідонової кислотою
    (МК- 886, BAYx1005, МК- 0591, та ін.).
  3. Антагоністи рецепторів сульфідопептидних (C4, D4, E4) лейкотрієнів (зафірлукаст, монтелукаст, побілукаст, верлукаст, пранлукаст, та ін.).
  4. Антагоністи рецепторів лейкотрієну B4 (и-75,302 та ін.).

Найбільш досліджені інгібітори 5-ліпоксигенази (зілеутон) і антагоністи рецепторів сульфідопептидних лейкотрієнів (зафірлукаст, монтелукаст та ін.).

Зілеутон - зворотній інгібітор 5 - ліпоксигенази, зменшує утворення сульфідопептидних ЛТ і ЛТ B4. Має бронхорозширюючу дію (тривалістю до 5-ти годин) і попереджає розвиток спазму бронхів викликаного холодним повітрям та аспірином.

У численних дослідженнях було показано, що Зілеутон призначений  хворим з бронхіальною астмою протягом 1- 6 місяців, знижує потребу в інгаляціях β2 - адреноміметиків і в глюкокортикоидах. Одноразовий прийом препарату попереджає чхання і появу утрудненого носового дихання у пацієнтів з алергічним ринітом після назального введення алергену.

При 6 – ти  тижневій терапії Зілеутоном у хворих з атопічною астмою було відзначено достовірне зниження кількості еозинофілів, нейтрофілів та фактору некрозу пухлин в рідині бронхоальвеолярного лаважу після провокаційного тексту алергеном.

У Зілеутона короткий період напіввиведення, що вимагає більш частого його прийому (4 рази на добу). Також Зілеутон знижує кліренс теофіліну, що треба враховувати при їх спільному використанні (доза теофіліну повинна бути знижена). При тривалому призначенні Зілеутона необхідно контролювати печінкові ферменти.

Антагоністи сульфідопептидних лейкотрієнів (монтелукаст, зафірлукаст, пранлукаст та ін.) являються високоселективними конкурентами та зворотніми блокаторами рецепторів ЛТ D4.

Зафірлукаст (Аколат) найбільш вивчений препарат цієї групи. Він має бронхорозширюючу активність (тривалістью 4-5 годин), попереджає розвиток астматичної реакції при інгаляції алергену. Доведено його ефективність для профілактики бронхоспазму викликаного ЛТ D4, аспірином, холодним повітрям, фізичним навантаженням і поллютантами. Зафірлукаст і монтелукаст посилюють бронхолітичну активність β2 - адреноміметиків.

Зафірлукаст (Аколат) добре всмоктується, досягаючи піку концентрації в крові через 3 години після прийому, його період напіввиведення становить 10 годин. На відміну від Зілеутону препарат не впливає на кліренс теофіліну. Зафірлукаст слід приймати за 1 годину до або через 2 години після їжі (їжа зменшує його всмоктування). Переносимість цього препарату добра.

У дітей антилейкотрієнові препарати застосовуються з 2 -х річного віку для лікування рецидивуючого бронхіту, алергічного риніту, стартової монотерапії легкої бронхіальної астми або в комплексному лікуванні даного захворювання при відсутності ефекту від попередніх схем.

Спосіб застосування та дози антілейкотрієнових препаратів у дітей:

Монтелукаст (Мілукант, Сингуляр, Синглон) - таб. 4мг, 5мг, 10мг.

  • 2-5 років - 4 мг/день (розжовувати);
  • 6-14 років - 5 мг/день (розжовувати);
  • У дітей старше 15 років - 10мг/день.

Застосовують 1 таблетку 1 раз на день у вечірній час, при алергічному риніті час прийому визначає лікар.

На закінчення хочеться відзначити, що спочатку антилейкотрієнові препарати були створені для лікування бронхіальної астми, але надалі була доведена їх ефективність при алергічному риніті та атопічному дерматиті.

Михайло Любко

 


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>