Оксигенотерапія у дітей

Оксигенотерапія у дітей відноситься до патогенетичної терапії різних гіпоксичних станів і проводиться шляхом введенням в організм кисню.
Найчастіше використовують інгаляційний шлях введення кисню тому, що він є найбільш фізіологічним.
Кисневу терапію застосовують при дихальній недостатності, яка супроводжується ціанозом, тахікардією, задухою.

Показами до оксигенотерапії є артеріальна гіпоксемія, коли в стані спокою при диханні звичайним повітрям визначаються такі показники:

У дітей і дорослих ( Ра02 ) < 60 мм рт., або Sa02 – < 90%;
У новонароджених ( Ра02 ) < 50 мм рт.ст., Sa02 – < 80 %, або напруга кисню капілярної крові – < 40 мм.рт.ст.

Покази до тривалої оксигенотерапії – зниження Ра02 < 55 мм рт. ст., або Sa02< 88%.

Основна мета оксигенотерапії досягти значень Ра02 – 60-65 мм.рт ст., або Sa02 – 90-93 %.

Для того щоб оксигенотерапія була ефективною потрібно:

Визначити тип гіпоксії;
Почати цю терапію своєчасно;
Проводити цю терапію правильно;
Поєднувати її з іншими лікувальними заходами.

Позитивні ефекти при інгаляції кисню:

Підвищується в альвеолярному повітрі парціальний тиск кисню;
Поліпшуються умови дифузії кисню;
Збільшується насичення киснем гемоглобіну;
Збільшується розчинність кисню в крові;
Поліпшується окислювальні процеси в тканинах;
Покращується робота дихальних ферментних систем;
Зменшується необхідність організму в кисні за рахунок поліпшення дихальної функції та гемодинаміки;
Посилюється детоксикаційна можливість організму за рахунок поліпшення обміну речовин;
Усувається набряк легенів.

При гострих формах важкої кисневої недостатності іноді використовують чистий кисень. Він призначається, коли потрібно швидке, і ефективне відновлення порушеного газообміну (при асфіксії, гострому набряку легенів, отруєннях метгемоглобіноутворювачами, шоці). Інгаляція чистого кисню не повинна бути тривалою, оскільки він у великих концентраціях є токсичним.

Основні схеми оксигенотерапії:

1. Подача кисню – тривала, коли проводяться інгаляції по 50 хв. з 15 хв. переривами.

2. Подача кисню – короткочасна, коли інгаляції тривають по 10 хв. з 5 хв. перервами.

Інгаляцію 100 % кисню необхідно проводити не більше 2-3 годин за описаними методами зі швидкістю 5-10 л/хв.

Побічні дії 100% кисню:

Кисень в високих концентраціях і при тривалому застосуванні викликає подразнення слизових дихальних шляхів. Можуть виникати запальні реакції, крововиливи;
Надмірне використання 100 % кисню може проявити його загальнотоксичну дію, при якому ушкоджується ЦНС (аж до виникнення судом);
Кисень подавляє активність окислювальних ферментних систем;
Призводить до розвитку ацидозу в зв’язку з порушенням обміну в тканинах;
Високі концентрації кисню призводять до гіповентиляції з значним збільшенням СО2, аж до розвитку гіперкапнічної коми;
У новонароджених (особливо у недоношених) викликає ураження очей. Внаслідок спазму судин і ішемії сітківки розвивається синдром ретролентальної фіброплазії.

Якщо дотримуватись методик кисневої терапії, то ускладнення пов’язані з токсичною дією кисню виникають дуже рідко.

Найбільш безпечною для тривалого застосування вважається концентрація кисню 40-60 %. Вона може змінюватись в залежності від тяжкості гіпоксії.

Ефективність кисневої терапії оцінюється за такими даними:

Поліпшення загального стану хворого;
Відновлення свідомості;
Нормалізація тиску;
Поглиблення дихання;
Зменшення ціанозу;
Зменшення тахікардії;
Зникнення задухи і відчуття нестачі повітря;

При ліквідації гіпоксії або її значному зменшенні оксигенотерапія може бути припинена на деякий час в залежності від стійкості лікувального ефекту.

Протипоказань до призначення кисню не існує.

Способи подачі кисню:

Через носові канюлі. При їх використанні досягається Fi02 від 24 до 50%. Рекомендована швидкість потоку кисню від 1-6 літрів.
Через маску. При використанні маски досягається Fi02 35-60 %. Рекомендована швидкість потоку кисню від 6 – 8 літрів на хвилину. Переваги – досить висока концентрація кисню. Недолік – ймовірність аспірації блювотними масами.
Через кисневу палатку. При її використанні досягається Fi02 25-40 %. Рекомендована швидкість потоку 6 – 8 літрів на хвилину. Недолік у тому, що в палатці не створюється висока концентрація кисню.

Дуже важливим моментом у оксигенотерапії є зволоження кисню, яке здійснюється за допомогою апарату « Боброва » (його різних модифікацій). Кисень проходячи через рідину зволожується і тим самим знижується його подразнююча дію на слизову дихальних шляхів.

Хороші зволожувачі знаходяться в апаратах ШВЛ. Вони крім зволоження зігрівають киснево-повітряну суміш до потрібної температури, що добре впливає на дихальні шляхи.

При проведенні оксигенотерапії потрібно завжди думати про те чи є необхідність у ШВЛ. Якщо при підвищенні концентрації кисню не вдається досягти адекватної оксигенації то це є прямі покази для респіраторної підтримки.

На закінчення хочеться відзначити, що до кисню потрібно ставитися, як і до будь-якого іншого медичного препарату. Потрібно застосовувати його за певними показами і пам’ятати про його небезпечні ефекти.
Концентрація кисню повинна бути тою мінімальною, яка необхідна для ліквідації гіпоксемії. Більш безпечна концентрація кисню для тривалого використання 40 % і менше.

Михайло Любко