Обмороження у дітей

Обмороження у дітей це локальне пошкодження тканин в результаті охолодження, з порушенням кровообігу та трофіки.
В основі патогенезу обморожень лежать судинні зміни. Тривалий спазм судин зумовлює порушення мікроциркуляції, тромбоутворення і трофічні розлади, що веде до локального некрозу. При великих ураженнях в кров всмоктуються продукти розпаду, що призводить до важкої загальної реакції організму з можливим розвитком ниркової недостатності.

Клінічна картина.

Найбільш часто пошкоджуються пальці ніг, рук, ніс та вуха.

Розрізняють періоди обмороження:

Перший період – скритий. В цьому періоді не вдається встановити глибину ураження. Відзначається збліднення шкіри та порушення чутливості;
Другий період – реактивний. Починається він після зігрівання потерпілого. З’являються: гіперемія, набряк, біль.

Розрізняють ступені обмороження:

I ступінь – пошкоджується поверхневий шар епідермісу. Спостерігається втрата чутливості, збліднення шкіри (при відігріванні з’являються відчуття печіння, болі, набряку і почервоніння м’яких тканин);
II ступінь – пошкоджується базальний шар епідермісу.
На набряклій блідо-синюшній шкірі утворюються пухирі різної величини, наповнені жовтуватою рідиною (тактильна і больова чутливість відсутні). При видужуванні шкіра відновлюється повністю;
III ступінь – некроз шкіри і підшкірної основи. Обморожені ділянки мають блідо-мертве забарвлення (яке надалі переходить в синьо-багряне). Після одужання залишаються рубці.
Загальна реакція організму проявляється слабкістю, адинамією, неврологічними і серцево-судинними розладами, порушенням функції нирок;
IV ступінь – тотальне ураження (гангрена) усіх тканин кінцівок з скаргами на постійне оніміння і біль. Відзначаються грубі порушення функцій життєво важливих систем (нервової, серцево-судинної, видільної).

Невідкладна допомога.

При відмороженні відбувається глибоке порушення життєвих процесів в тканинах, тому при наданні допомоги потрібно намагатися поступового їх відновлення. Це досягається відновленням достатнього кровообігу і покращенням обмінних процесів.

При швидкому зігріванні обморожених ділянок дією прямого тепла відновлюється обмін речовин тільки в поверхневих шарах шкіри. У глибоких же шарах шкіри кровообіг не відновлюється. В результаті цього поверхневі тканини гинуть з розвитком некрозу. Тому вплив на переохолоджені ділянки теплої води, теплого повітря може бути згубним.

Перша допомога при обмороженнях:

1. Спочатку потрібно захистити обморожені ділянки тіла від подальшого охолодження (одягнути теплий одяг, загорнути в ковдру) і доставити потерпілого в тепле приміщення.

2. У приміщенні потрібно відгородити обморожені ділянки тіла від впливу тепла. Накласти на пошкоджені ділянки тепло ізолюючі ватно-марлеві пов’язки. Це дозволяє одночасно відновлювати обмін речовин та кровообіг у глибоких та поверхневих тканинах і уникнути небажаних наслідків.

3. Провести іммобілізацію кінцівки, щоб були нерухомі пальці кистей та стоп.

4. Після відновлення чутливості пальців рук та ніг, появи в них жару (що вказує на відновлення кровообігу) – можна зняти тепло ізолюючі пов’язки.

5. Дати потерпілому тепле пиття (гарячий чай). Це необхідно для нормалізації теплового балансу організму.

6. Якщо обледеніло взуття (після занурення ніг у воду на морозі) – не слід його знімати. Потрібно ноги укутати будь-яким утеплюючим матеріалом (ватником, ковдрою) та доставити хворого до лікувального закладу.

7 . При важких та великих обмороженнях вводять знеболюючі засоби (парацетамол 10-15 мг/кг ентерально або 50 % анальгін 0,3-0,5 мг/кг з діазепамом (седуксеном) 0,2-0,3 мг/кг в/м).

Не слід на обмороженій ділянці шкіри розтинати пухирі!
Не можна також розтирати уражені ділянки: снігом, спиртом, різними маслами, жиром.

У стаціонарі (у відділенні інтенсивної терапії в перші 24 години):

Зігріти хворого, підтримувати нормальну температуру тіла;
Проводити інфузійну терапію теплими (40 – 42⁰С) розчинами за загальними принципами корекції;
До-вено вводять у вікових дозах: 0,5 % розчин новокаїну , 2 % розчин папаверину, 1 % розчин нікотинової кислоти. Доцільно ввести 0,25 % розчин дроперидолу – до-вено в дозі 0,05-0,1 мл/кг. Показано введення преднізолону в дозі 3-5 мг/кг, гідрокортизону – 10 мг/кг. Проводять інфузії розчинів реополіглюкіну або реоглюману з 0,5% розчином новокаїну, додаючи на кожні 100 мл розчину 100 ОД гепарину;
Виконати знеболення: трамадолом 1-2 мг/кг або ренальганом 0.5-5.0 мл, або 50 % анальгіном 0.3-0.5 мг/кг з діазепамом (седуксеном) 0.2-0.3 мг/кг в/м або промедолом 0.01 мг/кг в/м з діазепамом;
Уражену кінцівку покласти в підвищене положення, пальцям кисті надати функціонально вигідне положення;
Для усунення інтоксикації та профілактики ОПН показано до-вено введення 2,4 % розчину еуфіліну (4-6 мг/кг), форсований діурез. При важких ураженнях холодом з ознаками загального охолодження всі невідкладні лікувальні заходи проводять комплексно;
Обробити уражені поверхні спиртом, розтинаючи пухирі, накласти асептичні пов’язки із сульфадіазином срібла;
Прогресування розладів дихання та кровообігу є показами до ШВЛ.

На закінчення про системні прояви замерзання:

Т- тіла = 30-32⁰ С. Відзначається загальмованість, м’язове тремтіння;
Т- тіла = 28-29⁰ С. Розвивається кома, гіпорефлексія, пригнічення дихання та гемодинаміки. М’язова ригідність;
Т- тіла = 26-27⁰ С. Клінічна смерть. Проводяться – АВС, реанімація, дефібриляція;
Зледеніння. Насильно не змінювати положення тіла. Повільне зігрівання протягом 8-12 годин. Відмова від інтубації трахеї і ШВЛ.

Література :