Отруєння оцтовою кислотою

Отруєння оцтовою кислотоюОтруєння оцтовою кислотою (есенцією) - найбільш часто зустрічаються серед всіх отруєнь с припікаючою дією. Оцтова кислота належить до міцних кислот органічного походження. Викликає місцевий хімічний опік (коагуляційний некроз), має гемотоксичну (гемолітичну) і нефрогепатоксичну дію.

В побуті оцтова кислота зустрічається у вигляді:

  • Столового оцту - 6-9 % водний розчин (при отруєнні смертельна доза в середньому 200 мл);
  • Оцтової есенції - 70-80 % розчин (при отруєнні смертельна доза в середньому - 30-50 мл).

Отруєння відбувається перорально, при випадковому вживанні. Часто зустрічаються отруєння у дітей (діти до 3- х років все пробують на смак). У дорослих трапляються отруєння з метою суїциду.

При отруєнні оцтовою кислотою спостерігаються місцеві та загальні прояви.

Місцеві прояви.

До місцевих проявів відноситься опік слизових оболонок, який залежно від ураження проявляється болем в ротовій порожнині, глотці, стравоході, епігастрії. Виникає блювота з кров'ю. Порушується ковтання (часткова або повна дисфагія, яка супроводжується рясною слинотечею. Тривалість дисфагії зазвичай від 2- х до 14 діб. При опіку кишківника розвивається його моторна недостатність.

Опік оцтовою кислотою викликає некроз тканин (коагуляційний) і утворення щільного струпа (який зменшує проникнення кислоти всередину).

Через тиждень відбувається відторгнення некротизованих ділянок з утворенням різної глибини виразок (при цьому можливі повторні кровотечі). Глибокі виразки заживають з утворенням сполучної тканини і грануляцій. Протягом 2-6 місяців відбувається зморщування сполучної тканини з утворенням рубців (період корозивного езофагіту).

Також до місцевих проявів відноситься опік верхніх дихальних шляхів, який може призвести до виникнення гострої асфіксії.

Загальні прояви.

  • Згущення крові (внаслідок масивної втрати плазми). Гемоглобін підвищується
    до 130-180 г/л;
  • Ацидоз (швидке попадання в кров Н - іонів призводить до різких зрушень КОС, розвивається декомпенсований ацидоз);
  • Гемоліз еритроцитів (оцтова кислота, потрапляючи в еритроцити, призводить до підвищення їх осмотичного тиску, набухання і розриву). Гемоліз розвивається в перші хвилини отруєння;
  • Гемоглобінурія (розвивається при масивному гемолізі еритроцитів). Сеча, залежно від гемолізу набуває рожевий, вишневий, чорний колір;
  • Гостра ниркова недостатність за типом видільного гемоглобінурійного нефрозу (внаслідок вираженого гемолізу еритроцитів). До 3-5 дня може розвинутися уремія;
  • Ураження печінки (гепатопатія);
  • Порушення згортання крові (токсична коагулопатія);
  • Токсичний опіковий шок, який може бути компенсованим або декомпенсованим.

Розрізняють ступені отруєння оцтовою кислотою:

Легка ступінь.

Характеризується невеликим хімічним опіком ротової порожнини, глотки, стравоходу (катарально-серозне запалення), без значних уражень внутрішніх органів (гепатопатия відсутня, легка нефропатія). Немає гемолізу, гемоглобінурії, згущення крові;

Середня ступінь.

Більш виражений хімічний опік слизових оболонок травного тракту, включаючи шлунок (катарально-фібринозне запалення). Відзначаються шокові явища. З'являються гемоліз, гемоглобінурія (сеча рожевого кольору). Приєднується гепатопатия легкого або середнього ступеня. Токсична нефропатія середнього ступеня. Розвивається ацидоз, незначне згущення крові;

Важка ступінь.

Поширений і виражений опік слизових оболонок травного тракту, включаючи кишечник (виразково - некротичне запалення). Опіком уражаються верхні дихальні шляхи. Розвивається важкий шок. Виражений гемоліз, важкий ацидоз, згущення крові, гемоглобінурія (сеча темно -червоного кольору). Токсична гепатопатія і нефропатія середнього або важкого ступеня. Може розвинутись гостра ниркова недостатність.

При середній та важкій ступені розвивається опікова хвороба.

Стадії опікової хвороби:

  • Стадія токсичного опікового шоку (тривалість до 1 доби);
  • Стадія ендогенної токсемії (починається з 2-3 -х діб);
  • Стадія ускладнень інфекційного характеру (з 4 -х діб до 2 -х тижнів);
  • Стадія розвитку стенозування (з кінця 3-го тижня);
  • Стадія одужання.

Лікування

  • Промивання холодною водою шлунка через зонд, змащений олією. Для промивання можна використовувати воду з молоком 1:1 або яєчний білок (на 1 літру води - 4 білка). Не можна використовувати розчини соди для промивання у зв'язку з утворенням вуглекислоти. Ентеросорбенти та проносні не вводяться. Наявність в промивних водах крові не є протипоказанням до проведення промивання.
    Бажано проводити зондове промивання в перші 2 години після отруєння, так як пізніше розвивається набряк слизової стравоходу і проведення зонда утруднене (якщо шлунковий зонд не вдається легко ввести, то цю процедуру краще припинити). Перед промиванням шлунку проводять знеболення ненаркотичними або наркотичними анальгетиками.
    Викликати блювоту або проводити промивання шлунку беззондовим методом категорично заборонено !!!;
  • Проводиться форсований діурез з олужненням крові. Є рекомендації ковтати шматочки льоду;
  • При розвитку метаболічного ацидозу і появі темної сечі показаний гідрокарбонат натрію 4%, дробним методом, під контролем КОС (попереджає ОПН);
  • Лікування опікового шоку. Рефортам, Стабізол, Натрію хлорид 0,9 %, Рінгера та ін;
  • Глюкозо - новокаїнова суміш в/в для знеболювання;
  • Папаверин 2%, платифілін 0,2 %, атропін 0,1 % п/к до 3- х разів на добу;
  • Антибіотикотерапія для профілактики вторинного інфікування;
  • Гормонотерапія для попередження розвитку звуження стравоходу;
  • При розвитку токсичної коагулопатії показано переливання свіжозамороженої плазми, в період гіперкоагуляції призначається гепарин;
  • Гемостатична терапія включає вікасол, етамзілат;
  • При масивному гемолізі проводять ранній гемодіаліз;
  • При вираженому опіку травної системи хворі кілька днів перебувають на парентеральному харчуванні. З третьої доби призначається дієта 2а, потім 1;
  • При гепатопатіі призначають глутаргіновую кислоту в/в;
  • Для місцевого лікування всередину застосовують альмагель з анестезином (альмагель А) кожні 3 години. Для прискорення епітелізації перорально призначають масло обліпихи.
  • Бужування стравоходу починають через 3 тижні після опіку, коли відбулося утворення рубців.

На закінчення хочеться відзначити, що отруєння оцтовою кислотою (есенцією) відноситься до тяжких отруєнь з високою летальністю. Тому велике значення має профілактика отруєння, особливо у дітей, яка полягає в зберіганні цієї речовини в недоступному для дітей місці.

Михайло Любко


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>