Пульсоксиметрія

Пульсоксиметрія це метод вимірювання показників: сатурації крові, частоти пульсу і амплітуди пульсової хвилі.
Термін сатурація кисню означає насичення киснем гемоглобіну, або більш точніше, це процентне співвідношення оксигемоглобіну до всього гемоглобіну.
Прилади, які визначають сатурацію крові мають назву – пульсоксиметри.

Найперше метод пульсоксиметрії почав використовуватися в палатах інтенсивної терапії. З часом метод удосконалювався, якість апаратури поліпшувалась, і це дослідження стало загальнодоступним. В даний час його використовують навіть в амбулаторних умовах.

Переваги пульсоксиметрії :

Неінвазивний, безболісний метод визначення сатурації, частоти пульсу і амплітуди пульсової хвилі;
Досить точний метод для визначення функції дихання;
Можна використовувати як для одноразового дослідження, так і для тривалого моніторингу;
Не потребує спеціальних медичних знань, калібрування та особливого обслуговування;
Метод досить простий і надійний у використанні.

Метод пульсоксиметрії заснований на здатності гемоглобіну поглинати світло певної довжини, і ця ступінь поглинання залежить від процентного вмісту оксигемоглобіну. Тобто пульсоксимерт здатний розрізняти оксигемоглобін від відновленого (деоксигенованого) гемоглобіну. Крім того пульсоксиметр здатний визначати оксигемоглобін саме в артеріальній крові (по пульсації світлового потоку), а не венозній.

Пульсоксиметр також визначає по наповненню артеріол (під час пульсової хвилі) – частоту пульсу і амплітуду пульсової хвилі.

Датчик приладу оснащений двома світлодіодами (один з них випромінює червоні світлові промені, а інший інфрачервоні) і фотоприймача, в який потрапляють промені, які проникли через тканини. Інфрачервоне світло адсорбує оксигенований гемоглобін, а червоне світло – деоксигенованний гемоглобін.

Що б провести дослідження на палець встановлюється датчик. Світлодіоди випромінюють світло, яке проходячи через тканини і кровоносні капіляри пальця сприймається фотодатчиком. Датчик реєструє зміну кольору гемоглобіну в залежності від насичення його киснем і видає результат на дисплей монітора.

Пульсоксиметри бувають:

Трансмісійні – які працюють при проходженні променів через тканини.
Рефракційні – працюють на відбиванні світла від тканини. На відміну від трансмісійних у них ряд переваг: можна використовувати з нафарбованими, накладними нігтями, не обов’язково датчики повинні бути один навпроти одного.

Позначають сатурацію, визначену пульсоксиметром такими символами – SpO2.
Якщо сатурацію визначали лабораторним (інвазивним) шляхом, так звану справжню сатурацію, то її позначають символами – SaO2.

Нормальні показники сатурації (SpO2) – 95-98 %.

Що б правильно зрозуміти цифри сатурації можна їх порівняти з парціальним тиском кисню в крові (PaO2).

Так сатурація (SpO2) 95-98 % відповідає – 80-100 мм рт. ст. (PaO2).

Сатурація (SpO2) 90 % відповідає – 60 мм рт.ст. (PaO2).

Сатурація (SpO2) 75 % відповідає – 40 мм рт.ст. (PaO2).

Правила проведення пульсоксиметрії:

Потрібно правильно закріпити датчик. Фіксація повинна бути надійною, але без зайвого тиску;
Датчики повинні знаходитись один навпроти одного, симетрично інакше шлях між датчиками буде нерівним і одна з довжин хвиль буде «перевантаженою». При цьому зміна положення датчика призводить до зміни сатурації. Це стосується тільки трансмісійних пульсоксиметрів;
Після прикріплення датчика до пацієнта потрібно трохи почекати (приблизно 5-20 сек.), після чого прилад покаже результат;
Ніготь повинен бути чистим (без лаку). Різні забруднення нігтя знижують відсоток сатурації (це не відноситься до рефракційних пульсоксиметрів);
Будь-які рухи, тремтіння спотворюють результат сатурації;
Яскраве зовнішнє світло також впливає на показання приладу;
Слід знати, що при отруєнні чадним газом сатурація буде в межах норми (карбоксигемоглобін помилково сприймається приладом як оксигемоглобін);
При анемії сатурація буде навпаки підвищена (компенсаторно) тому, що вона не залежить від кількості гемоглобіну, а від процентного співвідношення оксигемоглобіну до всього гемоглобіну;
При порушенні мікроциркуляції (спазмі судин), коли не визначається пульсова хвиля на приладі – пульсоксиметр буде показувати не достовірні результати. Якщо пульсоксиметр якісний він вкаже, що неможливо визначити результат, а якщо не якісний може показати сатурацію -100 %;
Якщо під час визначення – сатурація швидко змінюється (наприклад з 95 % на 80 % і навпаки) – це вказує на помилку приладу;
При зниженні сатурації нижче 70 % зростає похибка методу;
При порушеннях ритму серця, порушується сприйняття пульсоксиметром пульсового сигналу;
Жовтяниця, темна шкіра, стать, вік на показники пульсоксиметра практично не впливають.

Основна причина зниження сатурації це розвиток артеріальної гіпоксемії.

Артеріальна гіпоксемія може мати місце:

При зменшенні вмісту кисню у газі, який вдихається. Це можливо при надмірній концентрації закису азоту під час анестезії. Також при диханні розрідженим повітрям у високогір’ї;
При станах, які ведуть до гіповентиляції (апное, зупинка дихання, при інтубації трахеї з застосуванням міорелаксантів);
При шунтуванні крові в легенях (респіраторний -дистрес синдром РДС);
При гіповентиляції окремих легеневих зон (обструкція дихальних шляхів, пневмонії, макро і мікроателектази легенів);
При порушенні дифузії кисню через альвеоли в кров (зливна пневмонія, колапс легені, множинні ателектази, тромбоемболія легеневих судин, набряк або фіброз альвеолокапілярної мембрани);
При вроджених вадах серця, коли йде скидання крові справа на ліво (тетрада Фалло), або загальне змішування крові (загальний артеріальний стовбур, єдиний шлуночок серця).

Для практичного лікаря корисно знати:

При сатурації менше 90% показана оксигенотерапія;
Ціаноз виникає при SрО2 менше 85%, у новонароджених вже при SрО2 -90 %;
При анемії навіть при сатурації 70 % може не бути ціанозу (анемія приховує ціаноз);
Сатурація 80 % буває при вроджених вадах серця, які супроводжуються ціанозом;
Різниця сатурації між руками і ногами може вказувати на обструкцію дуги аорти (в перешийку аорти);
При критичних станах датчик встановлений на вухо має перевагу, від датчика встановленого на пальці;
Для перевірки роботи пульсоксиметра спочатку визначають сатурацію в сидячому положенні (рука знаходиться на столі). Потім встають, піднімають руку і знову визначають сатурацію. Сатурація повинна бути однаковою. Якщо вона не співпадає це означає пульсоксиметр не придатний для моніторингу хворих;
Якщо пульсоксиметр показує 100 % при диханні пацієнта атмосферним повітрям, то це ознака, що він не високої якості;
Пульсоксиметрія характеризує тільки оксигенацію і не є показником вентиляції;
За допомогою пульсоксиметра можна визначити зниження перфузії тканин (по зменшенню амплітуди пульсової хвилі на фотоплетізмограмі). При цьому якщо немає легеневої патології – сатурація буде в нормі.

На закінчення хочеться відзначити, що пульсоксиметрія не дає інформації про вміст кисню в крові, кількості розчиненого в крові кисню, частоти дихання, про дихальний об’єм, артеріальний тиск, серцевий викид. Тому потрібно використовувати додаткові методи дослідження для визначення повної клінічної картини.

Михайло Любко