Геморагічна лихоманка Ебола і діти

В.С. Андрух, дитячий лікар Міської дитячої лікарні м. Долина, Івано-Франківська обл.

ЕболаУ жовтні 2014 р. в щомісячному рецензованому медичному журналі «JAMA (The Journal of the American Medical Association) Pediatrics» було опубліковано статтю «Геморагічна лихоманка Ебола і діти» (Peacock G., Uyeki T.M., Rasmussen S.A. Ebola Virus Disease and Children. JAMA Pediatrics. Published online October 17, 2014. doi:10.1001/jamapediatrics.2014.2835).

У вступній частині йдеться про те, що найбільший спалах геморагічної лихоманки Ебола (Ebola Virus Disease, EVD) зараз спостерігається у Західній Африці. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила, що станом на 8 жовтня 2014 року відомо про 8399 випадків EVD (зокрема, 416 у представників медичного персоналу), з яких 4033 випадки призвели до смерті.

Слід зазначити, що кількість зареєстрованих випадків, ймовірно, значно вище. Головним чином EVD були зареєстровані в Гвінеї, Ліберії та Сьєрра-Леоне, меншу кількість випадків зареєстровано у Нігерії, жодного випадку – в Сенегалі. Станом на 15 жовтня 2014 року зареєстровано ще 3 випадки EVD у США, серед них 2 серед медичного персоналу, та 5 випадків EVD у Західній Африці, зокрема 4 серед медперсоналу. Хворі евакуйовані в США для подальшого догляду.

Епідситуація швидко змінюється, і нова інформація буде розміщуватися на сайтах Центру з контролю і профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention, http://www.cdc.gov/vhf/ebola/index.html) і
ВООЗ (http://www.who. int/mediacentre/factsheets/fs103/en/).

Автори зазначають, що фахівці педіатричної охорони здоров’я повинні знати: ЕVD є рідкісним зоонозним захворюванням, спричиненим еболавірусом (Ebolavirus). Підтип вірусу Заїр (Zairebolavirus), відповідальний за нинішній спалах, вперше виявлений у 1976 р. в районі річки Ебола в Заїрі (нині Демократична Республіка Конго). З тих пір спалахи EVD обмежувалися переважно віддаленими районами Східної та Центральної Африки. Резервуаром еболавірусу вважаються фруктові кажани.

Зараження людини може відбутися при безпосередньому контакті з ними, приматами або карликовими антилопами, які загинули від еболавірусної інфекції. Вірус Ебола може поширюватися серед людей, перш за все – через прямий контакт зі шкірою (тріщини або подряпини) чи слизовими оболонками крові або біологічних рідин (наприклад, фекалій, слини, сечі, блювоти) від людини, яка хворіє на EVD, або від померлого пацієнта, який страждав на EVD, або, можливо, через контакт із об’єктами, забрудненими кров’ю або іншими рідинами організму інфікованої людини.

Середній інкубаційний період під час нинішнього спалаху оцінюється в 11,4 доби (типовий діапазон – 2-21 доба). Людина з еболавірусною інфекцією не є інфекційним хворим, поки в неї не наявні симптоми. Натепер жодних конкретних терапевтичних засобів або вакцин для лікування EVD нема.

Лікування фокусується на підтримувальній терапії ускладнень (наприклад, гіповолемії, порушень вмісту електролітів). Етіологічна терапія перебуває у стадії розробок; деякі з них можуть бути доступні для обмеженого використання або для участі в клінічних випробуваннях в майбутньому. Дві досліджувані вакцини EVD є в I фазі випробувань із участю здорових дорослих.

Оскільки спалах EVD, як правило, відбувається за умов обмеженості ресурсів, докладна інформація про педіатричні випадки не систематизована. На основі наявних даних, діти і підлітки становлять невелику частку хворих на EVD. Наприклад, у 1995 році під час спалаху в Заїрі, де більше половини населення мають вік до 18 років, тільки в 9% випадків вік хворих був < 18 р.

При нинішньому спалаху EVD у Гвінеї у 147 випадках (18% із 823 зареєстрованих) хворі були дітьми; у 13,8% випадків вік постраждалих був < 15 років. Дослідники припустили, що невелику кількість педіатричних випадків EVD можна пояснити культурними традиціями, завдяки яким дітей оберігають від хворих членів родини, що сприяє зниженню частоти зараження.

Основне завдання, що стоїть перед педіатрами – відрізняти ознаки і симптоми EVD від проявів більш поширених педіатричних інфекційних захворювань. Як правило, симптоми EVD у дітей аналогічні таким у дорослих.

Все починається з лихоманки, головного болю, болю в м’язах, болю у животі, слабкості. Через кілька днів з’являються блювання, діарея, рідше – нез’ясовні кровотечі або синці. Особливе значення мають дані щодо подорожей і, особливо, недавніх прямих контактів із кров’ю або біологічними рідинами людини, яка захворіла або померла від підозрюваної або підтвердженої еболавірусної інфекції.

Під час спалаху EVD у 2000-2001 рр. у Судані та Уганді у всіх дітей із лабораторно підтвердженою EVD була наявною гарячка, в той час як тільки 16% із них мали геморагічні прояви, 7% – респіраторні прояви (кашель і задуху). Шлунково-кишкові симптоми були доволі поширені серед дітей, у той час як патологічні ознаки з боку нервової системи траплялися нечасто.

Загальна частка летальності під час нинішнього спалаху становить 70,8%, зокрема:

  • 73,4% – серед дітей віком до 15 років;
  • 66,1% – серед осіб віком від 15 до 44 років;
  • 80,4% – серед осіб від 44 років.

На підставі цих даних автори статті дійшли висновку, що фахівці-педіатри повинні мати високий рівень підозри на EVD у випадку, якщо дитина має зазначені вище симптоми і проживає в країні, де реєструються випадки ЕVD, або ж протягом останніх 21 дня відвідувала таку країну. Дуже важливо, щоб педіатри знали, що малярія, кір, черевний тиф та інші інфекційні захворювання також є ендемічними в Західній Африці; це слід враховувати при диференціальній діагностиці.

Якнайшвидше застосування рекомендованих заходів інфекційного контролю і відповідної звітності закладів охорони здоров’я також має важливе значення для запобігання подальшому поширенню хвороби.

На сьогодні, з урахуванням досвіду, накопиченого під час попередніх спалахів, і обмежених даних щодо нинішньої епідемії, можна зробити висновок, що ризик розвитку EVD у дітей, можливо, нижчий, ніж у дорослих. Тому фахівцям у галузі охорони здоров’я під час оцінки хворих дітей із цього регіону слід також розглядати можливість інших загальних інфекційних захворювань, поширених у Західній Африці, зберігаючи при цьому високий рівень настороженості щодо EVD.

В.С. Андрух

Література:

  1. World Health Organization. WHO statement on the Meeting of the International Health Regulations Emergency Committee regarding the 2014 Ebola outbreak in West Africa. http://www.who.int/mediacentre/ news/statements/2014/ebola-20140808/en/.
  2. World Health Organization. Ebola response roadmap update: 10 October 2014. http://apps.who.int/iris/ bitstream/10665/136161/1/roadmapupdate10Oct14_eng.pdf
  3. Baize S., Pannetier D., Oestereich L., et al. Emergence of Zaire Ebola virus disease in Guinea. N Engl J Med. 2014; 371(15): 418-1425.
  4. WHO Ebola Response Team. Ebola virus disease in West Africa: the first 9 months of the epidemic and forward projections [published online September 22, 2014]. N Engl J Med. doi:10.1056/NEJMoa1411100.
  5. Dowell S.F. Ebola hemorrhagic fever: why were children spared? Pediatr Infect Dis J. 1996; 15(3): 189-191.
  6. United Nations International Children’s Emergency Fund. UNICEF Guinea: Humanitarian Situation
  7. Report, 29 August 2014. September 5, 2014. http://reliefweb.int/report/guinea/unicef-guinea-humanitarian-situation-report-29-august-2014-0.
  8. Mupere E., Kaducu O.F., Yoti Z. Ebola haemorrhagic fever among hospitalised children and adolescents in northern Uganda: epidemiologic and clinical observations. Afr Health Sci. 2001; 1(2): 60-65.

Дитячий лікар 7 (32) 2014


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>