Токсикодермія

ТоксикодерміяТоксикодермія це токсико-алергічний дерматит, який виникає внаслідок дії на організм алергічного, токсичного або токсико-алергічного фактора.
Алергени і токсини можуть поступати в організм різними шляхами (через травний тракт, підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, через дихальні шляхи, через шкіру).
При токсикодермії розвивається гостре дисеміноване ураження шкіри запального характеру, з можливим пошкодженням внутрішніх органів.

Термін токсикодермія був введений G. Yadasson, який основною причиною розвитку захворювання вважав реакцію організму на різні медикаменти.

Етіологія

Токсикодермія може виникати внаслідок ендогенних та екзогенних причин.

Екзогенні причини:

  • Лікарські засоби;
  • Продукти харчування;
  • Хімічні побутові речовини.

Ендогенними причинами можуть бути продукти аутоінтоксикації при різних захворюваннях печінки, нирок, щитовидної залози, шлунково-кишкового тракту, глистних інвазіях, новоутвореннях.

Медикаментозна токсикодермія може виникнути при тривалому введенні самих різних препаратів: сульфаніламідів, антибіотиків, транквілізаторів, барбітуратів, вітамінів, аміназину, амідопірину та ін.

Для деяких препаратів частота виникнення токсикодермії перевищує 1%.
Бувають випадки розвитку токсикодермії на антигістамінні препарати і глюкокортикоїди.
Передбачити розвиток токсикодермії, як правило, не можливо.

Високий ризик токсико-алергічних реакцій (5%) можливий при застосуванні: пеніцилінів, алопуринолу, карбамазепіну, препаратів золота.

Середній ризик при застосуванні сульфаніламідів, діуретиків, ізоніазиду, нестероїдних протизапальних препаратів, стрептоміцину, еритроміцину.

Низький ризик при застосуванні бензодіазепінів, тетрацикліну, барбітуратів, фенотіазинів.

Токсико-алергічна реакція може бути викликана алергічними продуктами харчування.
До таких продуктів відносяться: цитрусові, полуниця, мед, яйця, шоколад, горіхи, часник, морепродукти, маринади, копченості, спеції.

Також причиною розвитку цієї реакції можуть бути продукти побутової хімії: фарби, розчинники, лаки, миючі засоби, пральні порошки, барвники для одягу, інсектициди, бензин та ін.

Іноді причиною може бути ідіосинкразія на будь-яку речовину.

Патогенез

В основі розвитку токсико-алергічного дерматиту лежить алергічна реакція в поєднанні з токсичним впливом. Це обумовлює характерне ураження шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів.

Алерген, потрапляючи у клітини, вступає в з'єднання з мітохондріями і нуклепротеінами. У сироватці крові з'являються антитіла. Розвивається сенсибілізація організму. Цьому сприяє спадкова схильність до алергічних захворювань або вже наявні алергічні захворювання.

Ураження шкіри виникає в результаті порушення алергеном ферментних систем, токсичного ураження судин та тканин і змін реактивності організму.

Розрізняють імунні і неімунні механізми розвитку токсикодермії.

Імунні механізми включають в себе: алергічні реакції негайного типу, цитотоксичні, імунокомплексні реакції та реакції сповільненого типу.

Неімунні механізми включають в себе: спадкову недостатність ферментів, індивідуальну непереносимість речовин, місцеву подразнюючу дію і кумуляцію речовин.

Клініка

Початок захворювання зазвичай гострий. Характерно поява поширених, дисемінованих, симетричних, поліморфних висипань. Висипання можуть бути: плямисті, папульозні, везикульозні, вузлуваті, пустульозні, бульозні, папуло-пустульозні.

Плямиста токсикодермія буває гіперемічна, геморагічна та пігментна. Плямисті висипання можуть бути ізольовані один від одного або зливатися, утворюючи суцільні ділянки гіперемії. Часто спостерігаються висипання кільцеподібної форми.
При одужанні можливе лущення шкіри, при ураженні підошов і долонь може спостерігатися відторгнення рогового шару.

Характерні симптоми для токсикодермії:

  • Сильний свербіж;
  • Захворювання пов'язане з вживанням алергічних продуктів або медикаментів;
  • Виражені висипання, особливо на кінцівках;
  • Висипання на обличчі;
  • Захворювання дає часті рецидиви.

Папульозна токсикодермія може виникнути при тривалому прийомі тетрацикліну, стрептоміцину, фенотіазинів, хініну, хінгаміну, ртуті, препаратів йоду. Відзначається дисеміноване ураження шкіри. Висипання у вигляді полігональних плоских папул.

Вузлувата токсикодермія характеризується появою болючих вузликів, які незначно виступають над шкірою і мають розпливчасті краї.
Друга назва цього виду токсикодермії - гостра вузлувата еритема.

Везикулярна токсикодермія протікає з утворенням великих везикул, які облямовані вузькою смужкою гіперемії. Висипання дисеміновані. Можлива поява везикул локально на долонях і підошвах у вигляді дисгідротичних пузирів.

Пустульозна токсикодермія виникає в місцях, де знаходиться багато сальних залоз (обличчя, груди, спина). Це пов'язано з впливом деяких препаратів (йод, бром, хлор, фтор) на сально-волосяний апарат. Ці речовини виділяються з організму через сальні залози і активізують присутні там стафілококи. Висипання можуть бути у вигляді пустул або вугрів. Вугрову токсикодермію можуть викликати барбітурати, ізоніазид, літій, стероїди, вітаміни В12, В6.

Бульозна токсикодермія буває локалізована і дисемінована.

Локалізована форма (фіксована) розвивається на обмеженій ділянці шкіри або слизових оболонках. З'являється одне або кілька плям округлої форми діаметром 2-3 см. Через кілька днів ці плями стають синюшними, а потім набувають коричневий відтінок. На деяких плямах (у центрі) виникає міхур.

Улюблені місця локалізації цієї форми на слизовій оболонці рота і статевих органах. Також ці висипання можуть з'являтися і на будь-яких інших ділянках шкіри.
Якщо висипання з'являються на слизовій рота, то пухирі швидко розкриваються з утворенням ерозій.
Причиною локалізованої форми може бути прийом антибіотиків, сульфаніламідів, саліцилатів, миш'яку, барбітуратів, хлоралгідрату.

При припиненні прийому препарату процес розрішується протягом 7-10 днів.
При повторному застосуванні  препарату, який викликав захворювання  виникає рецидив на тому ж самому місці з поширенням висипань і на інші ділянки шкіри.

Поширена форма має схожість з багатоморфною ерітемою.
При багатоморфній ерітемі уражаються тильні поверхні стоп і кистей, незначний свербіж, рецидиви навесні і восени, немає зв'язку з прийомом лікарських засобів.

Важкою формою багатоморфної ексудативної ерітеми є сидром Стівенса-Джонса. Для цього синдрому характерний гострий початок, висока температура тіла, утворення несправжніх плівок на кон'юнктивах, ерітематозні плями, пухирі, набряк з серозно-кров'яним ексудатом на губах і слизовій оболонці рота з плівками і неприємним запахом.

Блискавичної формою токсикодермії є бульозний епідермальний некроліз - синдром Лайєлла.
Цей синдром виникає по цитотоксичному типу.

Для нього характерно:

  • Гострий початок;
  • Виражена інтоксикація, підвищення температури тіла до 400С;
  • Геморагічні плями, які збільшуються і потім зливаються між собою;
  • На місці плям виникають пухирі, які швидко перетворюються на ерозії;
  • Відшаровується епідерміс;
  • Уражається вся шкіра і слизові;
  • Приєднується інфекція;
  • Виникають часті септичні ускладнення.

Більш рідкісні форми тосикодерміі:

  • Алергічний васкуліт (причиною можуть бути антибіотики, сульфаніламіди, саліцилати, антикоагулянти, барбітурати);
  • Гіперкератоз долонь (виникає при тривалому застосуванні миш'яку);
  • Бромодерма, йододерма (викликає бром і йод). З'являються синюшно-червоні м'які бляшки, покриті гнійними кірками.

Лікування токсикодермії полягає:

  • В перериванні етіологічного фактора.
    Відміняють призначені медикаменти, виключають контакт з різними побутовими алергенами (побутовою хімією та ін.), призначається гіпоалергенна дієта.
  • Показані ентеросорбенти (активоване вугілля, атоксил, ентеросгель тощо);
  • Обов'язково застосовують антигістамінні препарати парентерально (димедрол, тавегіл, супрастин) і ентерально (бажано антигістамінні III покоління);
  • При важких формах призначаються глюкокортикоїди внутрішньовенно (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон);
  • З метою виведення алергенів і токсинів з організму проводиться інфузійна терапія з використанням сольових і дезінтоксикаційних розчинів (полівідону, реосорбілауту, реополіглюкіну та ін.);
  • Застосовується внутрішньовенно тіосульфат натрію 30% (за винятком токсикодермії викликаної сульфаніламідними препаратами);
  • При наявності вогнищ інфекції показана антибіотикотерапія;
  • При токсикодермії, яка супроводжується затримкою рідини застосовують сечогінні засоби (фуросемід та ін);
  • Для поліпшення роботи шлунково-кишкового тракту призначаються еубіотики і ферменти;
  • Зовнішньо застосовують бовтанки від свербіння, кортикостероїдні мазі (флуметазон, бетаметазон та ін);
  • При відсутності ефекту проводять гемособцію, плазмафарез.

На закінчення хочеться відзначити, що в міжнародній класифікації лікарських засобів такий діагноз як токсикодермія відсутній, але в практичній медицині його часто використовують і шифрують L-27.0 (генералізоване висипання на шкірі, викликане лікарськими засобами та медикаментами).

Михайло Любко

 

Література:

Токсикодермія як прояв медикаментозної алергії. П.Г. Кравчун, Н.В. Шуманова, В.Д. Бабаджан. Харків.


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>