Безперечно антибіотики є сильною зброєю в боротьбі з бактеріальними інфекціями. Розроблено основні принципи антибактеріальної терапії. Але як видно з клінічної практики все таки трапляються помилки при застосуванні антибіотикотерапії.
Неправильний підхід до призначення антибіотиків веде до:
- зростання стійкості флори до антибіотиків;
- зниження ефективності антибіотикотерапії;
- виникнення побічних реакцій при застосуванні антибіотиків.
До основних помилок при застосуванні антибіотикотерапії можна віднести наступне:
1. Застосування антибіотиків без наявності належних на це показань.
Найбільш поширена помилка – призначення антибіотиків при вірусних інфекціях. Це може відбутися при неправильному трактуванні симптоматики (лікар приймає вірусну інфекцію за бактеріальну інфекцію).
Або коли призначається антибіотик для запобігання бактеріальних ускладнень при вірусних інфекціях. Слід зазначити, що застосування антибіотиків не запобігає виникненню бактеріальної інфекції, більш того сприяє селекції «агресивної флори».
2. Неправильно вибраний антибіотик, коли не враховується спектр дії антибіотика.
Наприклад:
– Β-лактамні антибіотики активні проти більшості основних збудників, але неактивні на атипові мікроорганізми;
– Макроліди активні до грампозитивної флори і до атипових збудників, але малоефективні проти гемофільної палички (виняток-азитроміцин);
– Пероральні цефалоспорини III покоління малоактивні до пневмококів.
– Гентаміцин – взагалі не діє на пневмокок;
– При інфекції сечових шляхів неефективні цефалоспорини I покоління, так як, вони майже не діють на грамнегативну флору.
3. Неправильне дозування антибіотиків.
Помилки полягають у призначенні недостатньої або надмірної дози препарату.
Якщо доза антибіотика недостатня – вона не створює в тканинах необхідну концентрацію для ерадикації збудника. Це може призвести до неефективності лікування, та створює передумови для розвитку резистентності мікроорганізмів.
4. Нераціональна комбінація антибіотиків.
Враховуючи, що в сучасній медицині є великий вибір високоефективних антибіотиків, показання до комбінування антибіотиків звужені. Перевагу наддають монотерапії.
Зараз доведено, що комбінації антибіотиків не мають реальних переваг і не приводять до кращого ефекту в лікуванні, а тільки збільшується ризик небажаних реакцій.
Показанням до комбінованої антибактеріальної терапії залишаються важкий перебіг захворювання та інфекції у іммунокомпроментованних хворих (імунодефіцити, стани при лікуванні цитостатиками).
При комбінації антибіотиків потрібно враховувати їх взаємодію (чи не є вони антагоністами між собою). Результатом цієї помилки буде безуспішність в лікуванні.
5. Помилки пов’язані з критеріями оцінки ефективності лікування.
При неефективності стартового антибіотика не призначається інший, більш ефективний антибіотик. Це в свою чергу веде до прогресування захворювання, подовжуються терміни лікування, підвищується ризик розвитку побічних реакцій і розвиток ускладнень. При зміні антибіотика необхідно враховувати відсутність ефекту від першого антибіотика і ряд інших ознак (можливо, необхідно вибрати другий антибіотик зовсім з іншої групи).
6. Помилки пов’язані з тривалістю антибіотикотерапії.
До помилок слід віднести занадто короткі або занадто тривалі курси антибіотикотерапії, коли забувається основна мета застосування антибіотиків – ліквідація мікробної агресії. При цьому слід враховувати, що власне запальна реакція тканин регресує повільніше і не вимагає продовження антибактеріальної терапії.
7. Антибіотики призначаються без урахування чутливості до мікрофлори.
Звичайно, в наших умовах це зробити складно, але необхідно проводити дослідження до яких антибіотиків чутливий виділений даний збудник.
Також критерієм вибору антибіотика може бути знання регіонального рівня резистентності збудників до антибіотика.
8. До помилок антибіотикотерапії відноситься застосування антибіотиків одночасно з протигрибковими засобами з метою профілактики грибкових ускладнень.
Слід зазначити, що при застосуванні сучасних антибіотиків ризик розвитку грибкової інфекції незначний і одночасно призначати антимікотики, в цьому випадку не доцільно.
Це можливо тільки у ВІЛ-інфікованих пацієнтів та у хворих які одержують протипухлинну терапію. У цих випадках призначають профілактично антімікотики системної дії (флюконазол, міконазол, кетоконазол), але не ністатин.
Вказані помилки при антибіотикотерапії мають загальний характер.
Тому при виборі оптимального антибіотика повинні враховуватися особливості організму і перебіг захворювання. Також не треба забувати за протипоказання до антибіотиків. Якщо не враховувати протипоказання до того чи іншого антибіотика то це може призвести до тяжких, іноді незворотних наслідків.
