Перегрівання у дітей виникає при впливі на організм підвищеної температури навколишнього середовища або від прямого впливу сонячних променів.
Перегріванню сприяють висока вологість повітря (зменшується перспірація і тепловіддача), і неадекватний одяг (нагрітий одяг служить додатковим джерелом тепла, а надмірне закутування перешкоджає перспірації).
Також перегріванню сприяють внутрішні причини, коли порушуються механізми терморегуляції.
До внутрішніх причин належать:
- Недостатній питний режим;
- Надмірний шар підшкірної жирової клітковини;
- Перенесена черепно-мозкова травма (родова);
- Кістофіброз підшлункової залози.
При перегріванні виникають порушення у водно-електролітному обміні, в системі кровообігу і центральній нервовій системі.
Порушення в водно-електролітному обміні пов’язані з посиленим потовиділенням і перспірацією, що призводить до дефіциту води і електролітів.
Можливі кілька варіантів зневоднення при перегріванні:
- Ізольований дефіцит натрію.
Виникає при підвищеній пітливості, коли дають пити несолону воду. Проявляється болючими спазмами м’язів кінцівок; - Вододефіцитне зневоднення.
Виникає при високій температурі навколишнього середовища, коли дитину не забезпечують достатньою кількістю води. Проявляється підвищеною збудливістю, тремором кінцівок, судомами; - Соледефіцитне зневоднення.
Розвивається у дітей з кістофіброзом підшлункової залози або при наявності діареї. Цей тип зневоднення може закінчитися ангідремічним шоком.
При перегріванні може розвинутись декомпенсація організму, яка проявляється у вигляді теплового удару або сонячного удару.
Патогенетично ці стани подібні. Відмінності полягають в тому, що при тепловому ударі відбувається перегрів всього організму, а при сонячному ударі розлади пов’язані з перегрівом голови.
У будь-якому випадку при декомпенсації відбувається блокада ферментів окислювального фосфорилювання, що веде до тканинної гіпоксії.
Від гіпоксії в першу чергу страждає центральна нервова система з розвитком набряку мозку. Надалі до неврологічних розладів приєднується порушення кровообігу та дихання. При підвищенні температури тіла до 42-430 С наступає смерть.
Клініка
Клінічна картина залежить від ступеня перегріву і тяжкості електролітних розладів.
Основні клінічні варіанти перегрівання:
- М’язові спазми;
- Ірритативно-сопорозна фаза;
- Тепловий удар
Ці варіанти є стадіями одного процесу.
М’язові спазми виникають при дефіциті натрію хлориду, і проявляються болючими спазмами м’язів кінцівок. При цьому спраги немає, температура тіла нормальна.
Ірритативно-сопорозна стадія проявляється збудливістю, блювотою, головним болем. Температура тіла помірно підвищена, потовиділення збережено. Якщо приєднується диспепсія дитина стає млявою, загальмованою.
Тепловий удар є крайнім ступенем перегрівання організму, при якому розвивається декомпенсація життєво важливих органів і систем.
Основними ознаками теплового удару є припинення потовиділення і втрата свідомості. Шкірні покриви стають сухими, блідими, гарячими. Підвищується температура тіла. Надалі розвиваються симптоми в залежності від форми теплового удару.
Форми теплового удару:
- Асфіксична.
Переважає пригнічення дихального і судинного центрів.
Дихання поверхневе, часте, виражена тахікардія, пульс ниткоподібний. Характерний акроціаноз. Надалі при посиленні розладів виникає апное і зупинка серця; - Паралітична.
Спочатку відзначаються судоми, які часто повторюються (кожні 3-5 хв), потім стають рідше. Розвивається кома із зупинкою дихання і серця; - Психопатична.
Для цієї форми характерні галюцинації і марення, що розвиваються через 5- 6 годин після перегрівання. Розлади свідомості супроводжуються паралічами і судомами.
Сонячний удар – форма теплового удару. Виникає в результаті прямого впливу сонця на голову дитини. До ранніх ознак сонячного удару відносяться: почервоніння обличчя, розлад зору, млявість, блювота, нудота. Підвищується температура тіла, частішає дихання. Надалі настає втрата свідомості, розвивається брадикардія. Можливі марення, галюцинації. При відсутності допомоги наростають дихальні і судинні розлади з розвитком клінічної смерті.
Лікування
При ірритативно-сопорозній фазі або початковому етапі теплового удару проводять такі заходи:
- Вкласти дитину в тінь або прохолодне приміщення;
- Покрити голову дитини пелюшкою змоченою холодною водою;
- Призначити рясне пиття глюкозо-сольового розчину, в обсязі добової потреби. Відпоювати до тих пір, поки зникне спрага і відновиться діурез;
- Відправити в стаціонар, якщо протягом години відзначається негативна клінічна динаміка.
При розгорнутій симптоматиці теплового або сонячного удару слід:
- Проводити фізичні методи охолодження. Дитину роздягають, роблять обтирання водою кімнатної температури, прикладають холод на великі судини. Проводять промивання шлунка холодною водою, ставлять холодні клізми;
- Оксигенотерапія 100% киснем зі швидкістю 10-12 л/хв;
- Бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) у дозі
0,2-0,5 мг/кг дом’язово; - Глюкокорікостероїди в дозі 2-3 мг/кг (по преднізолону) дом’язово;
- При судомах – бензодіазепіни 0,5 мг/кг довенно або
1% гексенал 5-7 мг/кг, при відсутності ефекту – інтубація трахеї (без премедикації атропіном) і переведення на ШВЛ. - Для відновлення ОЦК вводять плазмозамінники в дозі 10-20 мл/кг або сольові розчини (Трисоль, Рінгера) в дозі 20 мл/кг;
- При необхідності серцево-легенева реанімація;
- Госпіталізація в соматичне відділення, у важких випадках до реанімаційного відділення.
Михайло Любко
Література:
- Невідкладні стани у дітей, Ю.В. Вельтищев, Москва 2013р.
- Невідкладні стани у дітей, А.Д. Петрушкіна, Л.А. Мальченко, Москва 2010р.
- Загрозливі стани у дітей, Е. К. Цибулькін. Санки-Петербург, 1994 г.