Нейротоксикоз

НейротоксикозНейротоксикоз - енцефалітична реакція, яка виникає внаслідок інфекційного і токсичного пошкодження ЦНС. При нейротоксикозі домінують неврологічні розлади, які поєднуються з порушенням периферичної гемодинаміки. Відбуваються порушення в серцево-судинній, дихальній, сечовидільній системах. Ознак вираженого зневоднення не спостерігається.

Виникає при ГРВІ (грип, парагрип, аденовірусна інфекція), сепсисі, пневмонії, рідше при дизентерії, енцефаліті, менінгіті та ін. Найбільш часто розвивається у дітей до 3 років.

Клінічна картина

Основні ознаки: гіпертермія, неврологічні розлади, порушення дихальної, серцево-судинної системи, функції нирок. Неврологічні розлади протікають у вигляді прекоми, або коми (середньо-мозкової, стовбурової, термінальної коми).

В прекомі розрізняють ірітативну і сопорозну фази.

Симптоми ірітативной фази: збудження, здригання, тремор рук, вибухання великого тім’ячка, гіперрефлексія, можливі судоми. Шкіра бліда, температура тіла 390С і вище, дихання поверхневе, часте, тахікардія, олігурія, артеріальний тиск підвищений.

У сопорозній фазі ураження ЦНС більш виражені: адинамія, порушення свідомості різного ступеня, пригнічення рефлекторної діяльності. Шкірні покриви сірі внаслідок недостатності периферичного кровообігу. Дихання аритмічне, хрипи в легенях, можливий розвиток набряку легенів, артеріальний тиск падає, наростає колапс, тони серця глухі. Ниркова недостатність. Анурія. Кома.

Залежно від співвідношення неврологічних і циркуляторних розладів залежить перебіг нейротоксикозу.

Переважання порушень периферичного кровотоку над неврологічними розладами протікає важче і швидше. Порушення реологічних властивостей крові і периферичний спазм судин протягом декількох годин призводить до декомпенсації кровообігу, дихальної недостатності, геморагічного синдрому.

При переважанні неврологічних розладів над циркуляторними нейротоксикоз протікає менш бурхливо. Неврологічні розлади наростають повільно від сомнолентності до коми.

Стійка гіпертермія та збереження судомного синдрому вказує на розвиток набряку мозку.

Лікування

  • Проводиться патогенетична терапія, спрямована на нормалізацію периферичного кровотоку, боротьбу з гіпертермією, гіпоксією, знятті судомного синдрому, лікування набряку мозку, корекція електролітних порушень, ліквідація синдромів, що загрожують життю хворого;
  • У ірітативній і сопорозній фазах необхідно знизити тонус симпатичної нервової системи. Проводять нейровегетативную блокаду - вводять в/в 0,25% розчин дропередолу в дозі 0,1 мг/кг (разова доза);
  • При судомах застосовують до /в, до/м 0,5% седуксену 0,3 - 0,5 мг/кг (разова доза), або до/в повільно 20% натрію оксибутирата в дозі 50 - 100 мг/кг. Також застосовують 25% магнію сульфату 0,2 мл/кг до/м. При тривалих судомах показані барбітурати короткої дії (гексенал, тіопентал натрію).
    Гексенал призначається:
    - дом'язово 5% розчин в дозі 3 - 5 мг/кг;
    - довенно 0,5 -1% повільно до ліквідації судом, але не більше 15 мг/кг;
    Показана лікувально-діагностична спинномозкова пункція.
  • При гіпертермії застосовують парацетамол 15 мг/кг (разова доза), не більше 60 мг/кг на добу (довенна форма парацетамолу - інфулган). Проводять фізичні методи охолодження. Для нормалізації тонусу периферичних судин призначають 2% папаверин в дозі 0,1 - 0,2 мл/рік життя;
  • При серцевій недостатності показаний допамін в дозі 5 мкг кг в хвилину до/в;
  • З метою профілактики ДВС-синдрому вводять 0,5% розчин дипиридамола (курантил) - до/в по 2-3 мг/кг на добу.
  • Для зменшення гіпоксії проводять оксигенотерапію;
  • При відсутності ефекту від лікування застосовують гангліоблокатори:
    - пентамін 5% (до року - 2 мг/кг, після одного року 1 мг/кг);
    - бензогексоній 2,5% по 1-2 мг/кг;
  • Призначаються глюкокортикоїди: до/в гідрокортизон по 3-8 мг/кг, преднізолон 2-4 мг/кг;
  • З метою лікувальної дегідратації використовують діуретики: лазикс по 1-2 мг/кг, 10 - 20% маніт в/в - 0,5-1 г/кг на добу. Можна перорально дати 30% гліцерин - 0,5-1 г/кг на добу;
  • При гіпервентиляції вводять 4% натрію гідрокарбонат по 2 мл/кг під контролем КОС;
  • Добова кількість рідини (ентеральна і парантеральна) не повинна перевищувати вікову фізіологічну потребу у воді. Довенно вводять не більше 50% -70% цієї кількості. До складу інфузійної терапії включають гідроксиетилкрохмали (рефортам та ін.), сольові розчини, препарати калію. Довенні інфузії проводять під контролем діурезу і динаміки маси тіла. Діурез не повинен бути меншим добової вікової норми, інакше застосовуються діуретики;
  • При появі інтерстиціального набряку тканин (пастозність підшкірної клітковини) об’єм інфузійної терапії обмежують, довенно вводять гіпертонічні розчини, 10 -15% розчин альбуміну по 5 -10 мл/кг, плазму;
  • Призначають антибіотикотерапію.

Література: Невідкладні стани у дітей. Ю.В. Вельтищев В.Є. Шаробаро Москва 2013 рік


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>