Кашлюк це інфекційне захворювання з тривалим перебігом, при якому застосування ліків, догляд і час є головними факторами одужання.
Щоб лікування кашлюку було успішним потрібно дотримуватися певних правил.

Створення для хворих умов зовнішнього середовища і належного режиму:

• Бажано госпіталізація дітей до 1 року, у зв’язку з можливістю апное і розвитку інших небезпечних ускладнень;
• Ліжковий режим призначається тільки при лихоманці та важких ускладненнях;
• Дитину з тяжкою формою кашлюку (особливо до 1 року) поміщають в тиху, затемнену кімнату. Це необхідно для зменшення зовнішніх подразників, які можуть викликати важкий напад з апное;
• Організувати правильний режим для хворого, так як в половині випадках напади виникають при огляді, різних маніпуляціях, введення ліків;
• У дітей старшого віку організувати дозвілля з різними відволікаючими заняттями та іграми (під час гри рідше виникають напади кашлю);
• Виключити різні фізичні та емоційні подразники, які можуть викликати напад;
• Велике значення надається раціональному харчуванню. Так як у хворих часто напад закінчується блювотою, то їжу потрібно давати з меншими інтервалами і малими порціями. Після блювоти через 20-30 хвилин можна догодувати дитину. Їжа повинна бути напіврідка і багата вітамінами, бути повноцінною і калорійною;
• Тривале перебування на свіжому повітрі сприятливо впливає на самопочуття хворого (рідше виникають напади кашлю).
  Влітку бажано перебування хворого на свіжому повітрі протягом усього дня. У зимовий час потрібно враховувати температуру повітря (не можна гуляти при температурі нижче -10С) і стан хворого (не можна гуляти при ураженні носоглотки і пневмонії з серцево-судинними порушеннями).
  У кімнаті, де перебуває хворий, температура повітря повинна бути не більше 21- 23⁰С, необхідно часте провітрювання кімнати.

Етіотропне лікування

Усім хворим  в перші 3 тижні від початку захворювання  призначається еритроміцин або інший антибіотик з групи макролідів в дозах відповідно віку (з позиції доказової медицини оптимальними препаратами є азитроміцин і кларитроміцин). Тривалість курсу становить 14 днів (для азитроміцину – 5 днів). При непереносимості макролідів використовують триметоприм/сульфаметоксазол, ампіцилін, протягом 14 днів.

Призначення етіотропної терапії після 3 тижнів від початку захворювання патогенетично не обґрунтовано і вирішується індивідуально.

У новонароджених рекомендують призначати азитроміцин в дозі 10 мг/кг перорально протягом 5-7 днів або цефтриаксон, або меронем. Еритроміцин для лікування дітей перших місяців життя не слід використовувати, оскільки підтверджений зв’язок призначення еритроміцину з розвитком стенозу пілоричного відділу шлунка.

Симптоматична терапія

Для зменшення інтенсивності і частоти кашлю призначають препарати з протикашльовою дією, зокрема засоби на основі бутамірату дигідрогенцитрату – противокашльового засобу периферичної дії, який не призводить до залежності, не пригнічує дихальний центр.

Згідно з даними доказової медицини, імуноглобуліни, кортикостероїди, антагоністи β-адренорецепторів не рекомендуються для лікування хворих на кашлюк.

Ці препарати можуть бути застосовані при розвитку ускладнень кашлюку (пневмонії, розвитку ателектазів, енцефалопатії, судомному синдромі та ін.)

Спостереження за хворими немовлятами передбачає моніторинг життєвих функцій, епізодів апное, часте відсмоктування слизу з дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенотерапії, парентеральної гідратації, корекцію гіпоглікемії, парентеральне харчування.

Для запобігання виникнення нападів з апное традиційно використовують аміназин з розрахунку 1-2,5 мг/кг на добу в/м, розділивши на 2 введення перед денним і нічним сном (тільки в стаціонарі, під контролем АТ).

Також можна використовувати перорально літичну суміш з аміназином.

Літична суміш з аміназином:

– Аміназин 2,5 % – 1мл
– Новокаїн 0,5 % – 10 мл
– Глюкоза 5 % – 50 мл

Літична суміш молодшим дітям призначається по 1 чайній ложці, старшим по 1 десертній ложці три рази на день.

З цією ж метою можна використовувати діазепам в дозі 0,3 мг/кг маси тіла в/м (старшим дітям можна призначати перорально в таблетках).

Під час нападу не можна залишати дитину одну. Слід посадити її і утримувати, злегка нахиливши до переду, попередньо поставивши збоку будь-який посуд, де б дитина могла виплюнути відкашляний слиз, або блювоту.

Для грудних дітей дуже важливо відсмоктування слизу з глотки і застосування оксигенотерапії після важкого нападу кашлю.

Показанням до проведення ШВЛ у дітей є апное, дихальна недостатність, судоми.

У разі виникнення апное необхідно максимально швидко відновити прохідність дихальних шляхів. Ніс, ротову порожнину звільняють від слизу, блювотних мас. Дихальні рухи відновлюють шляхом ритмічного натискання руками на грудну клітку дитини, використанням ручних респіраторів, подачі через маску кисню. При частих тривалих апное, виникненні судом дитину переводять у відділення реанімації, де вирішують питання про необхідність проведення ШВЛ і корекції вітальних функцій.

Профілактика

Вакцинацію проти коклюшу проводять дітям у 3 -, 4 -, 5 – місячному віці ацелюлярною вакциною кашлюку, яка входить до складу комбінованих вакцин (проти дифтерії, правця, або проти поліомієліту, гемофільної інфекції, вірусного гепатиту В), ревакцинацію проводять у віці 18 місяців.
Сьогодні у світі обговорюється питання проведення вакцинації проти кашлюку у підлітків і дорослих у зв’язку зі значним підвищенням захворюваності в цих вікових групах.

Найважливішою умовою успішного проведення протиепідемічних заходів є рання діагностика цього захворювання.
Ізолюють хворого на 30 днів від початку захворювання. На контактних дітей до 7 років, не щеплених і не хворівших на кашлюк, накладають карантин на 14 днів з моменту ізоляції хворого, при неможливості роз’єднати на 25 днів від початку кашлю у хворого.

Всі діти, що знаходилися в контакті з хворим, підлягають обстеженню на носійство.

Високий ризик розвитку важкого або ускладненого перебігу кашлюку мають:

• Діти 1 -го року життя, особливо до 4 місяців життя;
• Діти з хронічними легеневими захворюваннями, муковісцидозом, хворобами які супроводжуються дихальною недостатністю;
• Діти з імунодефіцитними захворюваннями;
• Вагітні в III триместрі.

Особам з групи ризику слід уникати контакту, як з хворими на кашлюк, так і з людьми які кашляють. При безпосередньому контакті з хворим або перебуванні з ним у приміщенні впродовж 1 години пацієнту з групи ризику слід профілактично призначати антибактеріальні засоби.

Рекомендовані препарати для профілактики кашлюку після контакту з хворим на кашлюк:

• Азитроміцин – 10 мг/кг 1 раз на день, 5 днів;
• Еритроміцин – 40-50 мг/кг на добу, в 4 прийоми, 14 днів;
• Кларитроміцин – 15 мг/кг на добу, в 2 прийоми, 7 днів;
• Триметоприм /сульфаметоксазол – 40 мг/кг на добу, в 2 прийоми, 14 днів.

Такі ж дози застосовуються і для лікування кашлюку.

На закінчення основні положення про кашлюк:

• Діти інфікуються Bordetella pertussis від однолітків або старших осіб;
• Підлітки і дорослі переносять кашлюк в субклінічних формах, проте немає даних у цих вікових групах;
• Діти, хворі на кашлюк, часто не мають жодних симптомів у період між нападами кашлю;
• Вакцинація або перенесене захворювання не забезпечує позитивний імунітет;
• Дуже важко хворіють немовлята перших місяців життя, у них кашлюк протікає без репризів, але з епізодами апное і часто ускладнюється пневмонією, енцефалопатією, легеневою гіпертензією;
• Уникання контакту з хворими, вакцинація та профілактика макролідами є дієвими заходами запобігання захворювання у дітей і немовлят.

Про етіологію, патогенез, клініку кашлюку можна почитати в попередній статті.

Михайло Любко

 Література:

• Інфекційні хвороби у дітей. С.О. Крамарьов О.Б. Надраги. Київ. 2010 рік.
• Клініка, діагностика, лікування та профілактика інфекційних захворювань у дітей. С.О. Крамарєв Київ 2010 рік.