Гельмінтози у дітей

Гельмінтози – захворювання, що викликаються паразитичними червами (гельмінтами). Збудники гельмінтозів представляють групу живих організмів, які ведуть паразитичний спосіб життя.
Залежно від етапів розвитку розрізняють геогельмінти і біогельмінти.

Для геогельмінтів характерний певний етап розвитку у ґрунті (анкілостомідоз, стронгілоїдоз, аскаридоз), біогельмінти потребують зміни господаря (опісторхоз, шистосомози, ехінококоз).

Також гельмінти поділяються на два типи:

Круглі черви, які включають один клас (Nematoda).
До них відносяться збудники ентеробіозу, аскаридозу, токсокарозу, анкилостомідозу, трихоцефальозу, трихінельозу, стронгилоїдозу, дракункульозу, філяріатозів, і ін.;
Плоскі черви, що включають два класи:
– стрічкові черв’яки (Cestoidea) – збудники тениоза, гіменолепідозу, ехінококозу, теніаринхозу, дифілоботріозу, цистицеркозу, і ін.;
– смоктальщики (Trematoda) – збудники фасциольозу, описторхозу, шистосомозу, парагонімозу і ін.

Діти частіше від дорослих хворіють на гельмінтози, в зв’язку з недостатнім дотриманням гігієнічних правил. Серед всіх заражених діти складають близько 80%.

У дітей найчастіше зустрічаються круглі черв’яки (Nematoda), серед яких лідирують ентеробіоз і аскаридоз.
Цестодози і трематоди характеризуються природньою вогнищевістю і зустрічаються вкрай рідко.

Гельмінтози викликані нематодами проходять дві стадії – стадію личинки і паразитування. Джерело зараження – хвора людина, яка виділяє яйця гельмінтів в навколишнє середовище з фекаліями. Надалі в ґрунті відбувається дозрівання яєць (на протязі 2-3 тижнів).
Зараження відбувається при вживанні забруднених яйцями овочів, фруктів, води.
Інакше виникає зараження ентеробіозом (контактним шляхом). При цьому може заразитися вся сім’я або цілі колективи (група дитячого садка, шкільний клас).

Зараження цестодозами і трематодами виникає при вживанні риби, м’яса, які не пройшли належної термічної обробки. Локалізація ураження може бути в печінці, легенях, тонкій кишці.

Перебіг гельмінтозів має гостру і хронічну фази.

Гостра фаза триває від моменту інвазії до 2 місяців. В цій стадії характерні алергічні прояви на чужорідні алергени паразитів;
Хронічна фаза характеризується проявом токсичних впливів продуктів життєдіяльності гельмінтів на організм, травматичним впливом на органи, де знаходяться паразити, порушенням обмінних процесів. Може розвинутись вторинний імунодефіцит.

У гострій фазі можуть спостерігатися:

Висип (по типу кропивниці), лімфаденіт, лихоманка, міалгії і артралгії;
Легеневий синдром: кашель (з астматичним компонентом), болі в грудях, задишка. При аскаридозі можливий еозинофільний плеврит і кровохаркання;
При трихоцефальозі, трихінельозі – набряки (генералізовані або локальні набряки);
Абдомінальний синдром: нестійкі випорожнення, метеоризм, діарея або запори, відрижка, нудота. Болі в животі можуть бути «летючими» або постійними (імітувати гострий апендицит);
Синдром інтоксикації: субфебрилітет, дратівливість, порушення сну.

Хронічна фаза супроводжується зниженим апетитом, анемією, млявістю, втратою маси тіла, зниженням успішності і працездатності і т.д.

Гельмінтози можуть викликати ряд захворювань:

Респіраторну патологію: астматичний бронхіт, риніт, трахеїт;
Захворювання шкіри: вугри, псоріаз, атопічний дерматит, ламкість нігтів, екзему;
Захворювання статевих органів (вульвіти у дівчаток).

У дітей з гельмінтозами часто виникають ГРВІ, гінгівіти, стоматити, гнійничкові захворювання шкіри.

Клініка

Ентеробіоз

Свербіння в промежині, періанальній області, статевих органах;
Порушенням сну (астеноневротичний синдром);
Ентереколіт (затяжний перебіг);
Синдром гострого апендициту;
Парапроктит, вульвовагиніти;
Мастурбація;
Енурез;
Запалення рогівки (Keratitis dendritica).

Аскаридоз

Висипання на шкірі, субфебрилітет;
Диспепсичний синдром: нудота, метеоризм, болі в животі, блювота, втрата маси тіла, нестійкі випорожнення, схильність до закрепів;
Бронхо-легеневий синдром: вологий і сухий кашель з розвитком «летючих» інфільтратів (синдром Лефлера), алергічний дерматит, еозинофілія на тлі лейкоцитозу, обтурація бронхів;
Кишкова непрохідність, обтураційна жовтяниця. При масивній інвазії можливий розвиток гранульоматозного гепатиту з жовтяницею, гепатоспленомегалією, підвищення в крові білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази;
Астеноневротичний синдром;
Порушення нічного сну (часте пробудження, плач, стогін, безсоння, сновидіння). При тяжкому перебігу можливий розвиток хореатичних, екламптичних і епілептичних припадків;
Почервоніння шкіри навколо ануса, свербіж;
Ознаки ослаблення імунітету: довго і часто хворіючі діти, рецидивні гінгівіти і стоматити, гнійні захворювання слизових оболонок і шкіри.

Трихоцефальоз

Найчастіше безсимптомний перебіг;
Шлунково-кишкові розлади: диспепсичний синдром, діарея з домішками крові, здуття живота, закрепи, блювання, можливе випадання прямої кишки;
Гіпоальбумінемія, анемія;
Діти молодшого віку можуть відставати в розумовому та фізичному розвитку.

Гіменолепідоз

У більшості випадків не має характерних симптомів, протікання легке;
Скарги на болі в животі;
Чергування закрепів та проносів;
Нудота, іноді – блювота, печія, слинотеча, зниження апетиту;
Ураження нервової системи: запаморочення, головний біль, неспокійний сон, підвищена стомлюваність, псевдоменінгіти, епілептиформні, хореатичні припадки;
Алергічні реакції: бронхоспазм, вазомоторний риніт, висипання на шкірі.

Опісторхоз

Субфебрилітет;
Біль у правому підребер’ї;
Висипання на шкірі;
Диспепсичний синдром, гастродуоденіт, панкреатит, гастрит;
Постійний катаральний синдром;
Закрепи, нестійкі випорожнення;
Артралгії;
Лімфоденопатія;
Збільшення печінки;
Еозинофілія, анемія, підвищена ШОЕ, гіпоальбумінемія;
Відставання в фізичному розвитку;
Легеневий синдром у вигляді «летючих» інфільтратів або пневмонія;
Виражені дистрофічні зміни в міокарді;
При тяжкому перебігу розвивається гепатит;
Хронічна стадія опісторхозу у дітей в епідемічних зонах має ознаки вираженої холепатії, астенічного синдрому, диспепсичного синдрому.

Токсокароз

Кашель, інфільтрати в легенях, астматичний синдром;
Алергічні ураження шкіри (папульозні і еритематозні висипання, свербіння);
Міокардит;
Ураження суглобів;
Субфебрилітет (рецидивуючий);
Стійка гіпереозінофілія з розвитком еозинофільно-лейкемоідних реакцій крові;
Гепатомегалія;
Гіпергаммаглобулінемія;
Диспепсичний синдром: нудота, нестійкі випорожнення, болі в животі;
Епілептиформні напади, паралічі, парези;
Ендофтальміт, гранульоми сітківки у дітей старшого віку;
Ремісії і загострення захворювання тривають від 5-8 місяців до 2-3 років.

Дирофіляріоз

Утворення хворобливих вузлів під шкірою на місці укусу комара, які поступово збільшуються в розмірах. Найчастіше, вузли утворюються біля ока, на тулубі, руках і ногах;
Протягом 90 днів утворюється болючий набряк, абсцес на місці вузла;
Ураження легень, яке супроводжується кашлем, болем за грудиною;
Парастезії;
Еозинофілія;
Гіпотермія.

Методи діагностики гельмінтозів

Прямі гельмінтологічні дослідження випорожнень:

метод нативного мазка;
метод збагачення (Калантарян, Фюллеборна);
метод Бермана для діагностики анкілостомозу, стронгилоідозу;

Спеціальні методи дослідження на ентеробіоз:

зішкріб з періанальних складок;
метод Гіммельфарба за допомогою ватного тампона, закладеного на ніч в анальний отвір;
дослідження анального слизу, взятої з допомогою очного шпателя;
дослідження зараженої шкіри за допомогою спеціальних стекол, липкої стрічки;

Дослідження мокротиння (стронгілоїди, анкілостоми, аскариди);

Дослідження жовчі (анкілостоми, лямблії, опісторхи, фасціоли, клонорхи);

Дослідження сечі (сечостатевий шистосомоз);

Біоптати тканин (трихінели);

Загальний аналіз крові:

Анемія – трихінельоз, теніархоз, теніоз, дифиллоботріоз;
Еозинофілія – стронгілоїдоз, трихінельоз, токсокароз, аскаридоз, анкілостомоз;
Товста крапля крові – філяріоз.

Офтальмоскопія – цистицеркоз очей.

Рентгенографія, УЗ-дослідження – трихінельоз, цистицеркоз, ехінококоз.

Імунологічні методи діагностики (ІФА) частіше використовують для діагностики ехінококозу, токсокарозу, альвеококозу, цистицеркозу, аскаридозу, трихінельозу.

Лікування гельмінтозів у дітей

Проводиться етіотропна терапія протигельмінтними препаратами. Принцип лікування полягає в підборі препарату, який знищує личинки (ларвіцидна дія), знищує яйця (овіцидна дія), знищує дорослих паразитів (верміцидна дія). Після проходження курсу лікування необхідно провести контрольне обстеження на гельмінти.

Залежно від форми гельмінтозу і фази хвороби підбираються відповідні препарати. Одні і ті ж препарати можуть бути використані при лікуванні різних гельмінтозів.

Так при ентеробіозі, аскаридозі використовують пірантел.
При ентеробіозі, аскаридозі, трихоцефальозі, трихінельозі – мебендазол і албендазол.
При теніїдозах, описторхозе, дифілоботріозі, шистосомозі – празиквантел.

Щоб лікування було успішним необхідно одночасно провести дегельмінтизацію всім членам сім’ї, дотримуватися гігієни для профілактики повторного зараження гельмінтами. Після проведення основного курсу через 14 днів проводиться повторне лікування.

Також в лікуванні гельмінтозів застосовують: