Алкогольне отруєння у дітей

Алкоголь і його сурогати (одеколон, лосьйон, клей БФ, політура та інші) потрапляючи в організм викликає психотропну (наркотична) дію.
Особливістю алкогольного отруєння у дітей є підвищена чутливість дитячого організму до алкоголю. В зв’язку з цим отруєння може викликати вживання відносно невеликих доз етилового спирту.

У новонароджених навіть можливе отруєння при зовнішньому застосуванні спиртових розчинів.

Класифікація отруєнь етанолом за ступенем тяжкості:

1. Легка ступінь – відсутні видимі симптоми отруєння. Етанола концентрація в крові від 1 до 1,5 ‰ (проміле).

2. Середня ступінь – відмічається ейфорія, рухове і мовне збудження, потім розвиваються адинамія, депресія. Етанола концентрація в крові від 1,5 до 3 ‰.

3. Важка ступінь – з’являються сухість у роті, нудота, блювота, запаморочення. Характерна хитка хода. Шкірні покриви бліді, частий пульс, знижений артеріальний тиск. Етанола концентрація в крові від 3 до 5 ‰.

4. Алкогольна кома – хворий без свідомості. Можливі судоми, аспірація блювотними масами. Етанола концентрація в крові від 5 ‰ і більше.

Летальна доза 96% етанолу від 4 до 12 г кг маси тіла.
Концентрація етанолу в крові більше 6 ‰ є смертельною.

Клінічні стадії захворювання:

Токсикогенна:
– період резорбції (тривалість в середньому 1,5 години);
– період елімінації.
Соматогенна.

Клінічна картина

Ознаки отруєння з’являються через 10-15 хв: надмірна балакучість, психічне і рухове збудження. Потім розвивається симптоматика пригнічення ЦНС: млявість, сонливість, порушення свідомості. Бліда, холодна шкіра, липкий піт, нудота, блювота, швидко розвивається колапс. У дітей раннього віку часто виникають гіпоглікемічні судоми у зв’язку з різким падінням вмісту глюкози в крові. У вкрай важких випадках алкогольної коми спостерігають набряк легенів і мозку, аспірацію блювотних мас з механічною асфіксією.

Діагностичні критерії:

Кома глибока або поверхнева;
Запах алкоголю з ротової порожнини постраждалого;
Порушення функції серцево-судинної системи та зовнішнього дихання;
Лабораторно:
– лейкоцитоз із зсувом формули вліво;
– підвищення гематокриту;
– лейкоцитурія і помірна протеїнурія в загальному аналізі сечі;
– порушення рівня електролітів в крові (Na, K, Ca , CL);
– підвищення рівня α-амілази в крові;
– метаболічний ацидоз;
– гіпоглікемія;
– наявність етанолу в сечі та крові.

Лікування

Згідно з протоколом лікування проводяться наступні заходи:

Заходи для виведення токсинів, які не всмокталися з ЖКТ.

1. Промивання шлунка.

Загальний об’єм рідини для промивання шлунка повинен складати 0.5л на рік життя, але не більше 5 – 6 л.;
Промивають шлунок 0,9% розчином NaCL (ізоосмолярнім розчином);
Після промивання шлунку в нього вводять ентеросорбенти та обволикувальні препараті (жирові емульсії в дозі 2-3 мл кг).

2. Промивання кишківника проводять 5% розчином NaCL (гіперосмолярним розчином).

3. Ентеросорбція проводиться протягом усього гострого періоду отруєння (призначаються ентеросорбенти у вікових дозах).

Заходи для видалення токсинів, які всмокталися.

1. При легкому ступені токсико-ексикозу (втрата до 5% маси тіла) і відсутності блювоти проводиться ентеральне зондове водне навантаження.
Для цього використовується 0,9% NaCL зі швидкістю введення 10-15 мл кг годину на протязі перших 6 годин лікування з подальшою стимуляцією діурезу салуретиками (фуросемід, лазикс).
Після 6 годинного лікування швидкість і об’єм рідини розраховується індивідуально.

2. При наявності середнього або важкого ступеня токсикоз-ексикозу проводиться парентеральне водне навантаження. Для цього використовуються фізіологічний розчин (NaCL 0.9%), 5-10% розчин глюкози, реополіглюкін, сольові розчини. Швидкість введення розчинів 10-15 мл кггодину в перші 6 годин від початку лікування з стимуляцією діурезу салуретиками (фуросемід, лазикс) ін’єкційними формами в дозах 2-5 мгкг.

Після 6 годин лікування подальша швидкість і об’єм рідини розраховується індивідуально.

3. Екстракорпоральна детоксикація (гемосорбція, плазмаферез).

Заходи для проведення симптоматичної, корегуючої терапії.

Підтримка і контроль життєвих функцій;
Корекція порушень електролітів сольовими розчинами (під лабораторним контролем);
Корекція КОС (під лабораторним контролем);
Глюкокортикоїди (вв 1-2 мг кг добу за преднізолоном);
Вітамін Е перорально в дозі 2 мг кгдобу;
Розчин глюкози 20% з інсуліном і вітамінами В6, В1, С – прискорює окислення етанолу;
По показах застосовують ШВЛ;
Корекція гіпокальціємії.

На закінчення хочеться додати, що деякі автори рекомендують після промивання шлунку дати випити 5-8 крапель нашатирного спирту в 20-30 мл води (іноді відмічається ефект від короткочасного вдихання парів нашатирного спирту). Також при порушенні функції зовнішнього дихання можна застосовувати аналептики – підшкірно (10% розчин кофеїну по 0,1 мл/рік життя, кордіамін по 0,1 мл/рік життя), 10% розчин сульфокамфокаіна внутрішньом’язово або внутрішньовенно 0,1 – 0,5 мл.
Потрібно також знати, що промивання шлунка у пацієнта, який знаходиться без свідомості, проводиться тільки після інтубації трахеї.

Михайло Любко

Література: