Аденовірусна інфекція у дітей

Аденовірусна інфекція – відноситься до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Викликається аденовірусами. Характеризується ураженням дихальних шляхів, кон’юнктиви, лімфоїдної тканини, помірною інтоксикацією.

Етіологія

Аденовіруси вперше виділено вірусологами – W.Rowe, R.Huebner і ін. Незабаром було доведено, що аденовіруси вражають у людини верхні дихальні шляхи і кон’юнктиву (Werner J .; Hilleman H., 1954).

Вірусні частинки містять ДНК, їх діаметр 70 – 90 нμ, стійкі в навколишньому середовищі. Віріон містить 3 антигени: А – групоспецифічний, В – антиген відповідає за токсичні властивості вірусу і С – видоспецифічний антиген.

Аденовіруси добре розмножуються. Вже через 12 годин з’являються перші ознаки ураження клітини (спочатку вражається ядро клітини). Віруси мають гемаглютинативну активність.

Епідеміологія

Джерелом інфекції є хворі, як з явною, так і з інапаративною формами хвороби, а також здорові носії.

Найбільш небезпечні хворі в гострий період захворювання. У цей період аденовіруси у великій концентрації визначаються в змивах з носогорла і кон’юнктиви. Хворі небезпечні протягом перших 2 тижнів хвороби, зрідка виділення вірусу триває до 3 – 4 тижнів.

Механізм передачі інфекції повітряно-крапельний, але можливий і аліментарний – по типу кишкової інфекції. Діти перших місяців життя малочутливі до аденовірусної інфекції (за рахунок пасивного трансплацентарного імунітету).

Після 6 міс. практично всі діти сприйнятливі до аденовірусів. Внаслідок повторних захворювань діти отримують активний імунітет і вже з 5-ти років захворюваність на аденовірусну інфекцію різко знижується.

Захворювання зустрічається повсюдно у вигляді спалахів з локальним характером в дитячих організованих колективах. Найбільша захворюваність на аденовірусну інфекцію реєструється в холодну пору року.

Улітку відмічається спорадична захворюваність, але не виключена можливість локальних спалахів. Захворюваність не викликається серотипами 1, 2, 3, 4, 7а, 14 і 21.

Клініка

Інкубаційний період 2 – 12 діб. Захворювання починається гостро, проте різні симптоми проявляються не одночасно, а послідовно. Перші ознаки хвороби – катаральні явища і підвищення температури тіла, яка підвищується поступово, досягаючи максимуму (38-390С, рідше 400С) на 2-3 день. Симптоми інтоксикації виражені помірно. Погіршується апетит, незначна млявість, можливий головний біль, рідко м’язовий і суглобовий біль, у деяких хворих з’являється блювота і нудота.

З першого дня захворювання серозні виділення з носа, які незабаром стають слизисто-гнійними. Носове дихання утруднене. Слизова оболонка носа гіперемійована. Помітні характерні зміни в ротогорлі. Спостерігається набряклість і гіперемія передніх дужок і піднебінних мигдалин. Уражається задня стінка глотки, де розвивається гранульозний фарингіт, при якому задня стінка набрякла і гіперемійована з гіперплазованими яскравими фолікулами. У разі яскраво вираженої ексудації на гіперплазованих фолікулах видно ніжні білуваті нашарування і густий слиз.

Часто аденовірусна інфекція супроводжується кашлем, який з перших днів стає вологим. У дітей раннього віку кашель буває сильним, в легенях сухі і вологі хрипи, які виникають у зв’язку з вираженою ексудацією.

Найбільш характерним є ураження слизових очей. Кон’юнктивіт може бути катаральним, фолікулярним, плівчастим. Ураження кон’юнктиви виникає з 1-го дня захворювання або на 3 – 5 день. Зазвичай спочатку уражається одне око, наступного дня до процесу залучається кон’юнктива 2-го ока.

Шкіра вік незначно набрякла, гіперемійована. Кон’юнктива сильно гіперемійована, зерниста, набрякла. Іноді на кон’юнктиві видно досить щільну сірувато-білу плівку. Поява плівчастого кон’юнктивіту дозволяє клінічно діагностувати аденовірусну інфекцію.

При аденовірусній інфекції часто виявляють незначне збільшення лімфовузлів. Рідше відзначається збільшення печінки і селезінки.

У дітей раннього віку можливі кишкові розлади у вигляді частих рідких випорожнень без патологічних змін. В аналізі крові лейкоцити зазвичай в нормі, тільки в перші дні хвороби можливий невеликий лейкоцитоз з нейтрофільозом. Характерна лімфопенія, ШОЕ незначно збільшене.

Класифікація

При аденовірусної інфекції прийнято виділяти головний клінічний синдром:

  • Фарингокон’юнктивальна гарячка;
  • Катар верхніх дихальних шляхів;
  • Кон’юнктивіт, кератокон’юнктивіт;
  • Тонзилофарингіт;
  • Діарея;
  • Мезентеріальний лімфаденіт.

Фарингокон’юнктивальна гарячка – найбільш типовий варіант аденовірусної інфекції. Характеризується вираженим катаром верхніх дихальних шляхів, тривалою гарячкою, гранульозним фарингітом, ураженням слизової очей, вираженим запаленням мигдаликів, збільшенням шийних лімфовузлів, іноді селезінки і печінки. Перебіг буває тривалий. Температурна реакція з невеликими коливаннями, триває 1 – 2 тижні.

Зміни в ротогорлі, як прояв тонзилофарингіту зустрічається при всіх формах аденовірусної інфекції. Однак в деяких хворих ці зміни сильно виражені і домінують. Діти скаржаться на болі в горлі. На мигдаликах утворюються нашарування, збільшуються регіональні лімфатичні вузли.
Є дві причини даних ускладнень: вони виникають як ускладнення внаслідок вираженої ексудації, так і внаслідок активації бактеріальної інфекції. Ангіна при цьому вірусно-бактеріальної природи.

Мезентеріальний лімфаденіт (мезаденіт) – прояв аденовірусної інфекції. Характеризується нападоподібним болем в ділянціі пупка або клубовій ділянці справа, блювотою, лихоманкою. Можуть бути симптоми подразнення очеревини. Кількість лейкоцитів в нормі. У випадку хірургічного втручання виявляють набряклі, гіперемійовані, збільшені лімфовузли.

Катар верхніх дихальних шляхів – найбільш частий клінічний синдром при цьому захворюванні. Проявляється гарячкою, яка триває 3-4 доби, помірними симптомами інтоксикації і вираженими катаральними явищами у вигляді риніту, трахеобронхіту, бронхіту (з обструктивним синдромом). Характерний катаральний фарингіт. Збільшуються шийні лімфовузли.

Діарея виникає зазвичай у дітей до 1-го року життя. Характеризується частими випорожненнями – до 4-5 разів на добу. В калових масах можуть бути домішки слизу, але без крові. Через 3-4 доби, коли відбувається спад катаральних явищ, стілець нормалізується.

Кератокон’юнктивіт – відносно рідкісна форма захворювання. Характеризується гострим початком, високою температурою, головним болем, болем в очах, кон’юнктивітом, до якого на 2-му тижні хвороби приєднується помутніння рогівки спочатку у вигляді дрібних плям, які швидко зливаються.

Перебіг тривалий, але доброякісний. На 3-4 тижні настає повне одужання. Можливий серозний менінгіт аденовірусної етіології.

Клінічні варіанти аденовірусної інфекції:

  • Легка форма.
    Температура не вище 38,50С, клінічні прояви виражені слабо.
  • Средньотяжка форма.
    Температура підвищується до 39,5-400С, виражена інтоксикація.
  • Важка форма.
    Спостерігається рідко. Супроводжується гіпертермією, кератокон’юнктивітом, пневмонією з дихальною недостатністю.

Перебіг аденовірусної інфекції може бути тривалим, температура нормалізується через 5-7 днів, іноді через 2-3 тижні. Можлива хвилеподібна температурна крива. Риніт може тривати 1-4 тижні. Катаральний кон’юнктивіт – 7 днів, плівчатий кон’юнктивіт – 2 тижні. Симптоми катару можуть зберігатися 2-4 тижні.

Ускладнення, як правило, обумовлені вторинною інфекцією. Можливі – середній отит, синусит, серозно-десквамативна пневмонія (частіше у дітей раннього віку).

Прогноз.

При неускладненому перебігу аденовірусної інфекції прогноз сприятливий. Летальний кінець може настати у дітей раннього віку в разі виникнення важких бронхо-легеневих ускладнень.

Новонароджені рідко хворіють аденовірусною інфекцією в зв’язку з наявністю пасивного імунітету, отриманого трансплацентарно від матері. При відсутності імунітету у матері новонароджені чутливі до аденовірусу з перших днів життя.

Особливості у новонароджених: інтоксикація відсутня, температура субфебрильна, рідко буває кон’юнктивіт, катаральні явища виявляються закладенням носа, слабким кашлем. У зв’язку з утрудненим носовим диханням дитина може бути неспокійною, відмовлятися від грудей.

У дітей до року: часто виникають розлади випорожнень, збільшуються лімфовузли, бронхіти з обструктивним синдромом, пневмонії.

Незважаючи на стерту клінічну симптоматику перебіг аденовірусної інфекції у дітей до 1-го року важкий, нерідко з летальним кінцем.

Вроджену аденовірусну інфекцію частіше викликають віруси типу 3 і 7. Перебіг вродженої інфекції може бути по типу катару верхніх дихальних шляхів, пневмонії. Клініка проявляється з 1-го дня життя: температура нормальна або субфебрильна, закладеність носа, кашель. Якщо захворювання розвивається як вроджена пневмонія, з 1-го дня виявляються задишка, ціаноз, блідість шкіри. В легенях перкуторно звук з коробковим відтінком, хрипи дрібнопухирчасті або крепітуючі в проекції вогнища ураження.

Природжений катар верхніх дихальних шляхів аденовірусної етіології характеризується торпідним перебігом. Захворювання починається з катаральних явищ відразу після народження дитини при нормальній або субфебрильній температурі тіла. Катаральні явища тривають довго. Приєднання бактеріальної інфекції супроводжується появою вогнищевої пневмонії, отиту.

Внутрішньоутробна аденовірусна інфекція може нагадувати генералізований процес з запаленням відразу кількох органів: легенів, трахеї, мозку. Прогноз в більшості випадків сприятливий. Діагноз встановлюється на підставі типового захворювання матері, безпосередньо перед пологами та народженням дитини з ознаками респіраторного захворювання.
Для лабораторної діагностики використовують виділення вірусу з пуповинної крові, носогорлових змивів. Серологічна діагностика не інформативна. Діагноз можна підтвердити виявленням аденовірусу в клітинах циліндричного епітелію, взятого з нижньої носової раковини або носогорлового змиву методом імунофлюоресценції.

Діагностика

Аденовірусну інфекцію діагностують на підставі гарячки, катару верхніх дихальних шляхів, гіперплазії лімфоїдної тканини ротогорла, збільшення шийних лімфовузлів, характерних уражень слизових оболонок очей (плівчатий кон’юнктивіт), поступовий розвиток клінічних симптомів, внаслідок чого гарячковий період може тривати до 7-14 днів. З методів експрес діагностики використовують метод флюоресціюючих антитіл, що дозволяє виявити специфічний аденовірусний антиген в епітеліальних клітинах дихальних шляхів хворої дитини.

Серологічна діагностика – це реакції РЗК, РПГА з наростанням титру антитіл до аденовірусу в 4 рази і більше в парних сироватках, що підтверджує етіологію захворювання. Виділення аденовірусів проводять з носогорлових змивів, фекалій та крові хворого.

Лікування

Лікування проводиться в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають діти раннього віку з важкою формою аденовірусної інфекції та ускладненнями.

Призначається ліжковий режим, повноцінне харчування. Застосовують симптоматичні засоби, десенсибілізуючі препарати, полівітаміни. Рекомендується закапувати в ніс 0,05% розчин дезоксирибонуклеази по 3-4 краплі кожні 3 години протягом 2-3 днів. Закапування інтерферону в носову порожнину малоефективне.

Антибіотики показані лише при наявності бактеріальних ускладнень: пневмонія, синусит, отит і т.д. Посиндромна терапія така, як і при грипі. Специфічну профілактику не розроблено. Використовують ранню ізоляцію хворого, провітрювання, вологе прибирання з застосуванням слабких розчинів хлору, кип’ятіння посуду, білизни та одягу.

Література: Інфекційні хвороби у дітей. А.М.Михайлова, Л.О. Трішкова С.О.Крамарєв Київ 2000 рік. С.О.Кочеткова.

Навигация по записям:



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *